Наталія Ужвій

Наталiя Ужвiй

Ростислав Григорович Коломiець

Знаменитi украiнцi

Наталiя Михайлiвна Ужвiй (1898—1986) – легендарна украiнська акторка театру i кiно. Талант Ужвiй найяскравiше розквiтнув у театрi «Березiль». Щаслива доля дозволила вижити в перiод сталiнського терору, але забрала дорогих iй людей – поета Михайля Семенка, братiв, режисера Леся Курбаса. Майже пiв столiття Наталiя Ужвiй була на сценi Киiвського драматичного театру iменi Івана Франка, вiдзначена найвищими радянськими нагородами. Особисте життя i життя в мистецтвi Наталii Ужвiй – складне i тернисте, сповнене удач i розчарувань, радощiв i тривог, шалених сценiчних успiхiв та особистих трагедiй, i все в ньому нерозривно сплелося…

Ростислав Коломiець

Наталiя Ужвiй

I.

 Улюблениця долi?

У мене така складна бiографiя, стiльки гiрких перемiн у нiй… Коли чуеш про людину: улюбленець долi, не вiрте. Доля нiкого не пестить. Водночас за невтомнiсть зусиль у досягненнi мети, за стiйкiсть нагороджуе.

    Наталiя Ужвiй

Наталiя Михайлiвна Ужвiй (1898—1986).

Постать видатноi украiнськоi актриси перебувае сьогоднi на перехрестi протилежних оцiнок. За радянських часiв – народна артистка СРСР (1944 р.), лауреат трьох Сталiнських премiй (1946, 1949, 1951 рр.), Герой Соцiалiстичноi Працi (1973 р.), володарка чотирьох орденiв Ленiна (1944, 1960, 1968, 1973 рр.), чиею грою на сценi та в кiно захоплювались першi особи СРСР – Сталiн i Хрущов, а побачивши ii на екранi, – президент США Франклiн Рузвельт, прем’ер-мiнiстр Великоi Британii Вiнстон Черчилль. За життя Наталii Ужвiй присвячували вiршi (вiдома ода Павла Тичини), про неi складали пiснi (пiсня Всеволода Рождественського на слова Олекси Новицького), художники малювали ii портрети. З роками ii iм’я вже огорнуте легендами…

Та пiсля вiдходу артистки iз життя з’являються i частiшають критичнi оцiнки ii життевих вчинкiв i творчостi. Їй ставлять ледь не у провину публiчне засудження i вiдречення вiд Леся Курбаса, докоряють за апологетику творчостi улюбленця Сталiна Олександра Корнiйчука – створення нею глянцевих позитивних образiв у його соцреалiстичнiй драматургii.

У ii грi помiчають ледь не професiйнi недолiки – нерiдко фальшивий пафос i завжди надмiрну наспiвнiсть вимови.

То хто ж вона – Наталiя Ужвiй в iсторii украiнського театру, в гiркому досвiдi наших нескiнченних переосмислень?

* * *

Звернiмо увагу на те, що за радянських часiв мистецькi постатi рiшуче полiтизувалися.