Остап Вишня. Невеселе життя

І в iнших творах вiн всiляко стае на захист власницьких iндивiдуалiстичних рис навiть у селянина-громадського робiтника. В гуморесцi «А ви думали як!» вiн подае сiльського делегата, що нарiкае на потребу бути на сесii однiеi установи в Харковi:

«Хоч би вже призначили, як вiвцi моi покотяться!» (II—185). Цим Вишня намагаеться критикувати корисну роботу установ з погляду шкурних iнтересiв одного власника.

Досить i цих наведених нами прикладiв, щоб зрозумiти, що вся установка Остапа Вишнi щодо радянського мiста скерована на компромiтацiю його в очах сiльського читача.

Пiдхiд Остапа Вишнi до сучасного радянського мiста е не менш ворожий нашiй сучасностi, нiж його ж таки пiдхiд до радянського села.

4. ОСТАП ВИШНЯ І НАША СУЧАСНІСТЬ

Цiлу низку висловлювань Остапа Вишнi щодо характеристики стану на Радянськiй Украiнi ми вважаемо за потрiбне показати в нашiй статтi. Всюди, де тiльки можна, так, нiби випадково, мiж iншим, але всюди Вишня намагаеться справити таке вражiння, нiби на селi голод, некультурнiсть тощо.

– «Гуси в холодку пiд потребилiвкою (вже чотири роки замкнена стоiть)» (І—96).

…«У льохах нема нiчого, бо давно вже все поiли…» (І—109).

Цi риски були б доречнiшi, скажiмо, в «Село вигибае» Черемшини. Але Вишня обов’язково намагаеться наклепати про «сторозтерзанiсть» села за радянськоi влади.

Вiн намагаеться також, як ми це проте бачили й вище, пiдкреслити байдуже ставлення села до комунiстичноi агiтацii:

«Батько цигарку iз «Товарищ, строй воздушный флот» крутять» (І—129).

А от i одвертий нацiоналiстичний вибрик:

«Спочатку в них (украiнцiв), пiснi були дуже короткi, мелодiйнi i з глибоким змiстом, а потiм, як уже було заведено «Всеукраiнський день музики» (тобто при Радвладi. О. П.) почали спiвати «корита». (III—23). Далi йде руська пiсня.

Отже радянський всеукраiнський день музики ознаменовано руською пiснею. Остап Вишня очевидно цим хоче сказати, що, називаючи свою нацiональну полiтику ленiнською украiнiзацiею, партiя i радвлада насправдi провадять русифiкацiю.

Є у Вишнi «усмiшка» «Село згадуе». Це «усмiшка» про громадянську вiйну. Становище Вишнi, що сам був у цiй громадянськiй вiйнi на боцi петлюрiвцiв, пiд час написання «усмiшки» про «червоного партизана» було справдi дуже пiкантне.

Що ж робить вiн? Не дае жодного слова про причини громадянськоi вiйни, про визвольний змiст боротьби бiднякiв-червоних партизанiв з мiжнародною контрреволюцiею i з власним глитайством.