Остап Вишня. Невеселе життя

Що гуморист в цiй мiнiятюрцi («Пiдкачала») наголос ставить не на те, що, мовляв, у мiстi поганi кооперативи, а на те, що в цьому поганому кооперативi не дають дiловiй жiнцi Катеринi Петрiвнi ходу кооперативнi розтратники, – це Полторацького теж не обходить. І взагалi треба сказати, що «морфолог» страшенно вiльно почувае себе в радянськiй пресi, так вiльно, що… чи не час його трохи й потiснити?

– Я цей роздiл викреслюю, – раптом скрикнув т. Европенко-Европацький. – Це… не головне.

– Не головне? – сказав я.

 – Давайте шукати головного.

6. ОСТАП ВИШНЯ І СУЧАСНІСТЬ

«У цьому роздiлi ми зiбрали докупи кiлька характерних зауважень нашого автора щодо рiзних явищ нашоi сучасности».

    Ол. Полторацький

– Ну, знаете, тов. Европенко-Европацький, хоч, як правило, «iнфернальних фiлософiв генiталiй» i не притягають до карноi вiдповiдальности, але над Полторацьким слiд було б улаштувати громадський суд. Ви, очевидно, забули гумореску «Що краще», саме ту, в якiй О.

Вишня «не керувався контрреволюцiйними мотивами». Забули? Так слухайте ii всю. Жодного слова з неi не викидаю:

«В «усмiшцi» «Що краще», – пише Полторацький, – наявне абсолютно фалшиве розумiння пролетарськоi держави, як приватного власника. Через цю усмiшку сiльському читачевi роз’яснюеться, що держава наша нiчим не вiдрiзняеться вiд держави капiталiстичноi. Ми не хочемо цим сказати, що Остапом Вишнею в цiй усмiшцi керували якiсь контрреволюцiйнi мотиви, ми просто хочемо проiлюструвати, як примiтивно сприймае наш автор першу-лiпшу напiвабстрактну категорiю, як от «держава».

– Нi, – сказав тов. Европенко-Европацький. – На цей раз давайте почнемо прямо з сучасности.

– Будь ласка, – сказав я й тут же розгорнув «монографiю». – Слухайте.

«Що краще: чи позичити, чи вернути? І всi в один голос: – Позичити! Нема, мовляв нiчого кращого, як позичити… А от уже, як повертати так: i нема, i нiколи. А найголовнiше: – забув! Я й забув, що я тобi винен.

Або так: – Здоров! – Здоров! – Ой, я ж тобi винен! І, ти, бий його сила Божа! Ну, от нiби в головi дiрка, а воно оте «винен», узяло та в ту дiрку й випало… Почекай, будь ласка, в ту недiлю вiддам. А через два тижнi: Ой, я ж тобi винен! І т. д. i т. iн… Виходить, що позичати краще. Нi!.. Позичити легше, це правда. Але не краще… Краще повертати… Ну, подумайте самi. От ви кому-небудь виннi… Берете (грошi чи там щось iнше) i йдете.