На нашем сайте вы можете читать онлайн «Остап Вишня. Невеселе життя». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Остап Вишня. Невеселе життя

Дата выхода
30 ноября 2020
Краткое содержание книги Остап Вишня. Невеселе життя, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Остап Вишня. Невеселе життя. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.
Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.
Остап Вишня. Невеселе життя читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Остап Вишня. Невеселе життя без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Народ усе дiловий, мудрий. Усi в брилях-котьолках, в полосатих штанях, в сурдутах. А позаду, евакуйованi «додому» урядовцi. Усi такi оздобнi, добре одягненi, i нiхто тифом не хворiв.
Коли це «нашi», представники значить, як вжарять: – «Слава Вкраiнському Народовi!» Я – ходу!
А Борей тиче менi квача й мазницю.
– Маж!
– Кого, – кажу, – дядiнька?!
– Мене маж! Нас маж! Усiх маж!
– На вiщо, – кажу, – дядiнька?!
– Щоб дуже!
– Та ви всi, – кажу, – й так, Слава тобi, Господи…
– Маж! – та тупне.
– Видихаемось!
Ну, думаю, вимажу. Хай ще посмердять… Мазнув Борея. Мазнув писаря.
Регочуться. Радi!..
Аж ось писар як не пiдскоче до мене, та як не крикне:
– Кричи!
– Що?! – кажу.
– «Славу» кричи!
– Кому?! – кажу.
– Народовi! Державi!
– Народовi, – кажу, – можна!
І державi можна!
Обернувся до Винницi та як гаркну:
– Слава Народовi!!!
І… прокинувся…
* * *
Не спав довго.
Нарештi, задрiмав. Коли знову!!
Нiби вiдчиняються в грубцi дверчата, i вилазить звiдтам здоровенний чортяка, синiй-синiй як печiнка, пiдходить до мене, бере мене за карк, пiдiйма, i ми кудись нiби летимо.
– Пане, – кажу, – куди це ви мене?!
– До лона, – каже, – матерi твоеi.
Давно вже, каже, ти ii не бачив. Скiльки ти, каже, утискiв приймив, скiльки горя!
– Так чого-ж ви, – кажу, – пане, за карк? Ви краще, – кажу, – пане, перепустку виклопочiть! Я й сам, – кажу, – такий нiби до мами вже хочу!.
– Мовчи, – каже. – Лети!
– Лечу, – кажу, – лечу! Тiлько ж не давiть так!
Летимо…
А за нами нiби хури зi збiжжом, цукром. Аж свистять! От, думаю, мамi на святки. Як раз, думаю, добре.
Летимо…
Аж зирк у бiк! Майже поруч з нами смалить Фуксом до неба владика. У Фукса «вследствiе переутомленiя» вирiс здоровенний хвостяка.
І вiн вертить ним «без всяких демократических разсужденiй».
– Ну, вивозь, вивозь, раб Божий Шмах? Один ти «в?рующий» в мене залишився…
Наблизились. Чую, нiби голос.
– Покайся, Грунський, спiвробiтником «Шляху» будеш…
– Е, – кажу, – отче, «як по шляхах лiтати, та збирати, краще робить»…
Прокинувся…
Почав хреститися…
* * *
Далi вже щось заплуталось.
Комусь кричав: «Борiтеся – поборете».
З якимось пролетарiем еднався.



