Володимир Сосюра

Сосюри залишилися i його поеми релiгiйноi тематики: «Каiн» (1948), «Мойсей» (1948), «Христос» (1949), «Ваал» (<1948–1949 рр.>). Чому поет у складний пiслявоенний час (пiсля нещадноi критики 1947 р. творiв лiтературних побратимiв – Максима Рильського, Юрiя Яновського, Івана Сенченка) звертаеться до бiблiйноi тематики, не е якоюсь складною загадкою: вiн не мiг, як iншi лiтератори, повнiстю вiддаватися писанню про «щасливу мирну працю радянських людей», а тому заглибився в уявний свiт «золотоi легенди людства» – у Старий Завiт, його улюблену з дитинства книгу, легендарнi сюжети якоi почав творчо переосмислювати у полудень свого вiку.

Вiрш В. Сосюри «Любiть Украiну», як i багато iнших творiв поета, не народився просто iз його творчоi уяви, а став полум’яним вислiдом багатолiтнiх переживань за долю Украiни, ii iсторiю, культуру, мову i, найголовнiше, за ii незалежнiсть. «Ти власним свiтом, Украiно, сiяти будеш на землi», – таке пророче передбачення В. Сосюри прозвучить у посланнi «До брата» (1960) за тридцять рокiв до проголошення незалежностi Украiни, i майже стiльки ж пролежало воно за чавунними дверима в спецiальному архiвному сховищi, доки дiйшло до читача.

У найскладнiшi перiоди свого життя поет не замовкав, а був «мов вибух динамiту», не проголошуючи гучнi декларацii, а демонструючи справжню синiвську любов до Украiни. У 1927 р. (десятилiття Жовтневого перевороту!) вiн пише в Одесi вiрш «Навколо радости так мало…» (вважаеться одним iз варiантiв вступу до поеми «Мазепа»), де розкриваються найглибшi переживання за трагiчну долю Украiни.

Адже зневiреному в iдеях соцiалiзму В. Сосюрi, як i багатьом його сучасникам, довелося вже тодi поламати крила «у летi марному до зорь».

Висловлювання В. Сосюри про «печальний образ Украiни», який реально уявлявся йому не вiд фатального Жовтневого перевороту, а «в тьмi тисячолiть» (навiть не вiд часiв Киiвськоi Русi), – могли б скласти окрему книжечку пiд назвою «Любiть Украiну».

І то був би ключ до розумiння невеликого за обсягом вiрша «Любiть Украiну», де сконденсовано любов поета до Батькiвщини.

І от – немов гроза на безхмарному небi – в газетi «Правда» вiд 2 липня 1951 р. з’явилася нещадна редакцiйна стаття «Об идеологических извращениях в литературе»…

А 3 липня 1951 р. газета «The New York Times» друкуе статтю «“Правда” б’е по червоних в Украiнi»:

«Москва, 2 липня 1951 р.