Святослав

Чи любила вона його – хто знае? Але вона любила Романа як сина iмператора, як божевiльну свою мрiю, що могла народитись тiльки в хмiльному диму шинку, серед падiння i розпусти, серед грошей i кровi.

І мабуть, важило тут найбiльше те, що Анастасо-Феофано яку б не мала душу, а була однiею з найкрасивiших жiнок Вiзантii, а може, й землi, була тiею великою грiшницею, якiй все прощаеться за ii чари.

Пiд владою цих чар у той час, коли батько – iмператор Костянтин – сидiв на тронi й писав трактати «Про церемонii вiзантiйського двору» i «Про управлiння iмперiею», син його Роман пив вино у брудному шинку Кротира, обiймав Феофано i був переконаний, що iмперiя однiеi людини цiлком може вмiститись у шинку, а для щастя такого iмператора досить однiеi Феофано.

Але якщо престолонаступнику iмператора Костянтина було просторо в шинку Кротира, то незабаром цей шинок став тiсним для Феофано. Вона сказала про це Романовi пошепки мiж двома поцiлунками, вона стала голоснiше про це говорити, коли Роман пристрасно вимагав у неi новоi й новоi ласки, вона на весь голос крикнула про це, коли вiдчула, що буде матiр’ю.

Імператор Костянтин, що все свое життя присвятив визначенню церемонiалу вiзантiйського двору, дуже розгнiвався, почувши те, що не вкладалось нi в одну з вивчених ним i записаних у книгу церемонiй: син його Роман заявив, що хоче одружитись з дочкою шинкаря Кротира з Лакедемонii. Це повiдомлення спочатку тiльки роздратувало iмператора ромеiв. Та коли Роман до цього додав, що у Анастасо-Феофано незабаром буде ще й дитина, iмператор схопився за голову.

Справу полагодила сама Феофано. Вона домоглась того, що Роман провiв ii у Великий палац, а тут зумiла знайти шлях до царських покоiв. Прекрасна лакедемонянка впала ниць перед iмператором Вiзантii, потiм встала, подивилась на нього, i вiн побачив ii стан, який мiг бути взiрцем краси, ii темнi, iз живими вогниками очi, – таких не було, мабуть, на всiй землi, – ii уста, на яких, здавалося, запiкся сiк граната, ii обличчя – нiжне, як пелюстка троянди, ii тонкий нiс, що свiдчив про надзвичайну чутливiсть дiвчини, перса, руки, ноги… «Прекрасна лакедемонянка!» – подумав iмператор Костянтин.

І незабаром, бо вже треба було поспiшати, пiзнього вечора у Влахернськiй церквi, на околицi Константинополя, був освячений шлюб Романа i Феофано, а ще через кiлька мiсяцiв, уже в Порфiровiй палатi, вона народила сина Василя.

Здавалося, в цю чудову нiч, пiсля всього, що сталось з нею, Феофано мусила спокiйно вiдпочивати.