На нашем сайте вы можете читать онлайн «Святополк ІІ Ізяславович». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Святополк ІІ Ізяславович

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Святополк ІІ Ізяславович, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Святополк ІІ Ізяславович. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Сергей Грабарь) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Святополк ІІ Ізяславович» розповідає про події, що відбувалися на землях Русі та у столиці її Києві наприкінці ХІ – початку ХІІ століть. Князь Святополк, пізніше викинутий з аналів історії, і згадуваний одним-двома абзацами у джерелах, насправді був однією з визначних особистостей у становленні нашої державності. Він був ініціатором проведення Першого з’їзду князів, який створив цілу систему перепон від набігів половців і зрештою припинив їх. Святополк ІІ сприяв піднесенню Печерського монастиря, появі видатних ченців: Нестора Літописця, Аліпія Іконописця, Агапіта лікаря та інших. При цьому князі було закладено підвалини Пантеону Руських Святих та збудовано Михайлівський Золотоверхий монастир.
Про ці та інші події, про постійну боротьбу за владу, про підступність і кохання, про дипломатію і торгівлю, про війну і мир, про життя Києва на помежжі двох століть в романі Сергія Грабаря «Святополк ІІ Ізяславович».
Святополк ІІ Ізяславович читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Святополк ІІ Ізяславович без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Василю, хто, думаеш, буде Киiвським князем?
– Звiсно хто, син княжий Володимир. Кому ж iще?
– Я теж так думаю, а раптом хтось iнший?
– А хто iнший?
– Та не знаю, рiзне подейкують.
– Дурний ти, Степане, i люди тi дурнi.
– Може й так, побачимо. Чекати лишилося недовго.
Раптом у натовпi зашумiло: «Йдуть уже!»
Із Софiйського собору в супроводi духовенства та челядникiв вийшли княжичi Володимир та Ростислав. Їм назустрiч наперед люду виступили двое вибраних. За ними стояли трое молодих дiвчат iз буханцем хлiба та сiллю.
Чоловiки скинули шапки. Вся площа вклонилася. Стало настiльки тихо, що було чутно, як заплакало немовля у сусiдньому завулку.
– Просимо вiд iменi громади, Великий княже Володимире, сину Всеволода, онуку Ярослава, на стiл Киiвський, – проголосив один з вибраних.
– Пiдносимо тобi, Великий княже Володимире, знаки влади i могутностi твоеi, – проголосив другий.
Вибранi зробили крок до князя, але Володимир пiдняв руку.
– Слухайте мене, люди киiвськi та тi, хто прийшов сюди.
Останнi слова князь промовив ледь чутно.
Вiн повернувся до Ростислава, рвучко обiйняв його, потiм кинув охоронникам: «До Чернiгова!»
У монастирi Печерському
П’ятеро вершникiв пронеслися берегом Днiпра.
За новим князем поспiшають, – подумав чернець, збираючи хмиз на пагорбi за Дальнiми печерами, – кажуть, князь Святополк, син Ізяславiв, не дуже ченцiв жалуе. Побачимо, всяке переживали.
Звичайно, хочеться спокою i для себе, i для обителi. Братiя у нас зiйшлася добра – освiченi, працьовитi, а головне, дух чернечий маемо.
Преподобний Феодосiй…, – чернець замислився. Спогад пробiг обличчям.





