Кредо (збірник)

– Їхня бесiда з приводу подiй 2–3 вересня. – Стосунки Робесп’ера з паном та панi Ролан. – Вiн знайомиться з родиною Дюпле i поселяеться в них на повний пансiон. – Претензii Шарлотти Робесп’ер до панi Дюпле. – Повернення Максимiлiана до Арраса. – Чудове прийняття. – Вiн повертаеться до Парижа. – Його обирають членом повстанськоi комуни 10 серпня, i згодом членом Нацiонального конвенту, як i його молодшого брата. – Спростування звинувачень панi де Жанлiс.

Тi, хто уважно й неупереджено читатиме цю iсторiю побачать, що мiй брат Максимiлiан нiколи, навiть на мить, не вiдходив вiд своiх принципiв.

Таким вiн постав вiд початку своеi полiтичноi кар’ери, таким вiн був i до останнього подиху. Коли усi навколо змiнювалися, вiн один залишався непохитним у своiх переконаннях. У цьому можна пересвiдчитися у «Монiтерi», там е усi його промови.

Я зовсiм не бачилася з ним пiд час проведення Установчих зборiв. Я залишалася в Аррасi, де наш молодший брат, як i його старший брат, займався адвокатською дiяльнiстю.

Ми часто писали одне одному, i у своiх листах вiн засвiдчував менi своi найтеплiшi дружнi почуття. «Пiсля вiтчизни я люблю вас бiльше за все на свiтi», – писав вiн менi.

Попри те, що вiддаленiсть перешкоджала менi бути поiнформованою щодо подробиць його приватного життя, про усi важливi подii менi було вiдомо. Чи, радше сказати, його приватне життя було таким розмiреним, простим, його звички були такими одноманiтними, що вiд тiеi митi, як вiн кинувся в полiтику, всi його вчинки, що не мали iсторичного значення, були неважливими.

Тож тут немае чого багато розповiдати.

Максимiлiан Робесп’ер виходив за рамки лiнii поведiнки вiдомих людей. Якби ми хотiли написати спогади про Мiрабо, про Барраса i т. д., можна було б написати про безлiч iнтриг, безкiнечних iсторiй, можна було б напхати том за томом непрохiдною плутаниною, супроводжуючи кожну подiю безлiччю подробиць. Втiм, у життi такоi людини, як Робесп’ер, усе зрозумiло, усе розгортаеться просто i ясно без жодних зусиль.

Його приватне життя – лише вiдображення життя публiчного. Жодноi iнтриги; нiяких заплутаних подробиць. Вдома вiн такий же, як на Установчих зборах чи у Конвентi; це – сцена без завiси, без кулiс, де актори вбираються i роздягаються в присутностi глядачiв.

Тож тi, хто чекае з мого боку на розкриття якихось вчинкiв мого брата Максимiлiана, будуть розчарованi.