Кредо (збірник)

Втiм, цi почуття набувають новоi сили, коли бачиш ближче глибину хитрощiв i жах корупцii, якi деспотизм використовуе, аби поневолити i принизити людей, аби зберегти чи поглибити безграмотнiсть, збити з пантелику суспiльну думку, ввести в оману слабких, залякати простий народ i погубити добропорядних громадян. Історiя лише у загальних рисах змальовуе вчинки i наслiдки тиранii, i цiеi жахливоi картини бiльш як достатньо, аби викликати люту ненависть до усього, пов’язаного зi свавiллям влади. Однак я не уявляю нiчого огиднiшого, нiчого обурливiшого за його спроби, його пiдступнiсть i жорстокiсть, проявленi сотнями рiзних способiв, аби вцiлiти пiд час нашоi революцii.

Кожен, хто народився з душею i зберiг ii незiпсутою, не мiг дивитися на Париж останнiм часом без жалю до заслiпленого корупцiею народу i не побачити тiеi безоднi зла, з якоi так важко вирватися.

Я вела спостереження у цьому мiстi, сумний результат яких аналогiчний тому, що майже завжди отримують при вивченнi людей. По-перше, дуже значна iх кiлькiсть е безмежно нещасними, i вони такими стають завдяки нашим соцiальним iнститутам.

По-друге, слiд працювати на благо людства методом Провидiння, заради приемностi дiяти, заради задоволення бути собою, виконувати свое призначення i насолоджуватися своiм власним шляхом, не чекаючи з боку окремих осiб нi визнання, нi справедливостi. І нарештi, зовсiм невеличкiй кiлькостi свiтлих душ, здатних на величнi речi, але розкиданих по поверхнi землi i керованих обставинами, майже неможливо об’еднатися i дiяти разом.

Дорогою, як i в Парижi, я бачила народ, обдурений своiм неуцтвом або зусиллями своiх ворогiв. Люди не дуже розбираються у станi речей або роблять неправильнi висновки. Громада всюди добра, ii прагнення справедливi, бо для неi важливо те, що важливо усiм; але народ обдурений або слiпий. Нiде я не зустрiчала людей, з якими б могла говорити про нашу полiтичну ситуацiю у вiдвертiй i зручнiй формi; я обмежилася тим, що залишала всюди, де побувала, копii вашого звернення.

Їх знайдуть пiсля мого вiд’iзду, i вони послужать комусь чудовим матерiалом для роздумiв.

Мiстечко, де розташований мiй маеток i в якому я зупинилася на кiлька днiв, Вiльфранш, багате на патрiотiв не за кiлькiстю, а за якiстю. Вони люблять революцiю, бо вона зруйнувала те, що було над ними, але вони нiчого не знають про теорiю вiльного уряду i не здогадуються про це пiднесене й дивовижне вiдчуття, що змушуе нас бачити братiв у собi подiбних.