Кредо (збірник)

Утiм, маючи стiльки справ i роботи, повнiстю зайнятий виконанням своiх обов’язкiв члена Комiтету громадського порятунку, чи мiг мiй старший брат перейматися ще й коханням i одруженням? Чи було в його серцi мiсце для таких дрiбниць, коли воно було переповнене любов’ю до батькiвщини, коли усi його почуття, усi думки зводилися до одного лише почуття, до однiеi лише думки – про щастя народу; оскiльки, у безупиннiй боротьбi проти ворогiв революцii вiн постiйно вiдбивав напади особистих ворогiв, i його життя перетворилося на суцiльну битву? Нi, мiй старший брат не мусив i не мiг гаяти час з Елеонорою Дюпле, вдаючи з себе Селадона, i, мушу додати, така роль зовсiм не притаманна його вдачi.

Мало того, я можу впевнено стверджувати, бо про це вiн говорив менi разiв двадцять, що вiн не мав нiяких почуттiв до Елеонори. Одержимiсть, нав’язливiсть ii родини радше б мали викликати у нього вiдразу, нiж закоханнiсть у неi. Дюпле могли казати все, що завгодно, але це так. Чи вiн був готовий поеднатися зi старшою донькою панi Дюпле, можна судити лише по тому, що я чула, як вiн казав Огюстеновi: «Ти повинен одружитися з Елеонорою».

«Нi, звичайно ж, нi!» – вiдповiв мiй молодший брат.

Другу дочку панi Дюпле, що вийшла замiж за Леба, я можу лише похвалити. Вона не була, як ii мати i старша сестра, розлючена на мене. Вона не раз приходила витирати моi сльози, коли я плакала вiд образи, завданоi панi Дюпле. Їi молодша сестра була такою ж доброю, як i вона. Вони обидвi змусили б мене забути поганi вчинки iхньоi матерi та Елеонори, якби не речi, що вкарбовуються в душу i залишають там невитравний слiд.

Пiсля закриття Установчих зборiв i перед моiм вiд’iздом з Арраса Максимiлiан написав менi, що незабаром збираеться приiхати до свого рiдного мiста. Вiн повiдомив менi дату приiзду i попросив тримати ii в секретi. Ми з молодшим братом вирiшили його зустрiти. Одна з моiх подруг, панi Бюiссар, склала нам компанiю. Ми взяли екiпаж i вирушили в дорогу. Ми поiхали у паризькому напрямку до невеличкого мiстечка Бапом, приблизно за п’ять лье вiд Арраса.

Там ми прочекали весь день, але мiй брат не з’явився. Ввечерi, засмученi, ми поверталися тим же шляхом додому, вирiшивши повторити спробу наступного дня. Ми дуже здивувалися, коли побачили при в’iздi до Арраса величезний натовп. Звiстка про прибуття Робесп’ера вже поширилися мiстом, або це проговорилася панi Бюiссар, чи наша служниця здогадалася про причину нашоi поiздки до Бапома i розбовкала про неi.