Кредо (збірник)

Коли ми туди прибули, зовнi все виглядало спокiйно. Наш екiпаж прямував до ратушi. Мiй молодший брат i Рiкор зайшли всередину. Панi Рiкор i я залишилися в екiпажi, незабаром нас оточив чималий натовп, люди почали допитуватися про те, що кажуть в Парижi про лiонцiв. Ми вiдповiдали, що нiчого не знаемо, аби припинити цi розпитування. Тодi кiлька чоловiк, що говорили вiд iменi решти, сердитим тоном сказали нам: «Ми знаемо, що парижани кажуть, що ми пiдтримуемо контрреволюцiю; але вони брешуть; подивiться на нашi кокарди».

Вони i правда мали нацiональну символiку на кокардах, але це нiчого не доводить, хiба ми не бачили триколори на кокардах у найяскравiших контрреволюцiонерiв першоi революцii? А серед тих, хто носить iх з часу липневоi революцii 1830-го, хiба немае таких, що е в душi ворогами революцii?

У той час, як панi Рiкор i мене завзято розпитували i наше становище перед цими, мало не оскаженiлими людьми, ставало дедалi скрутнiшим, Робесп’ер-молодший i Рiкор мали дуже жваву розмову з представниками мунiципалiтету.

Останнi говорили з ними загрозливим тоном i, здавалося, хотiли зробити iх вiдповiдальними за тi подii, коли було скинуто жирондистiв. Обидва представники Конвенту поводилися гiдно, висловлювалися твердо i рiшуче, чим справили враження на громаду Лiона. Мiй брат i Рiкор вийшли з ратушi, знову сiли до екiпажа i хвильку порадилися з нами, чи залишатися на нiч у Лiонi, чи не було б розважливiше продовжити подорож, через побоювання, що лiонцi можуть заарештувати одного i другого, як вони, зовсiм недавно, арештували двох iхнiх колег. Остання думка видалася нам розумнiшою, i ми поспiшили покинути Лiон.

Однак оскiльки чутки про подорож двох членiв Конвенту не могли не поширитися вздовж шляху до Нiцци, який ми собi обрали, а нашi деннi переiзди були короткими, то iснувала небезпека, що мешканцi Провансу, якi загалом були налаштованi вороже, могли вдатися стосовно Робесп’ера та Рiкора до якихось крайнiх заходiв. Отже, ми вiдмовилися вiд основноi дороги i поiхали путiвцями, що привели нас до Маноска.

У цьому мiстечку ми пробули два днi. Сталося так, як ми i передбачали: було вiдомо, хто ми, на нас дивилися дуже недоброзичливо, i я можу навiть сказати, що з огляду на iхне сильне роздратування, наше перебування у Маноску не було безпечним. З нами були двое жовнiрiв, якi стали нам у пригодi. Щоразу, коли поставало питання, як продовжувати далi нашу подорож, вони йшли вперед розвiдувати мiсцевiсть.