Іван Самойлович

Про антиросiйськi настроi запорозьких козакiв Брюховецький доносив царю небезпiдставно. У квiтнi 1667 р. стольник Ладиженський iхав у Крим з посланцями хана. По дорозi до них пристали запорожцi, якi вбили татар, пограбували iх i зникли. На Сiчi Ладиженський вимагав вiд кошового знайти розбiйникiв, а його провести до кримських володiнь. Кошовий Рог ухилявся вiд дiй, тому що пiдозрював, що стольник – посланник Ордина-Нащокiна i iде до хана з недобрими намiрами. Урештi в Ладиженського вiдiбрали все, що при ньому було, i тримали на Сiчi силомiць.

Незабаром запорожцi змiстили кошового Рога, вибрали замiсть нього Остапа Васютенка й звiльнили полоненого з його людьми. Але не встиг Ладиженський у супроводi нового кошового вiд'iхати вiд Сiчi, як його наздогнали козаки, всiх росiян пограбували й убили. Вiдомо, що запорожцi мали намiр укласти союз iз Дорошенком i пiти на Лiвобережжя, щоб вигнати звiдти росiйських збирачiв податкiв. Полтавський полковник Григорiй Витязенко, здавалося, готовий був iх пiдтримати.

Зваживши все, Брюховецький вiдправив на Сiч осавула Федора Донця. Зiбралася рада, козаки показали посланцевi папери Ладиженського й почали кричати: «Дивiться, що написано: московський государ з королем польським, iз царем турецьким i з ханом кримським замирився, а для чого? Для того щоб Запорожжя знести. Тому ми Ладиженського й потопили!» Зрештою кошовий Васютенко написав гетьмановi, що вбивць треба простити. Брюховецький побоювався об'еднання Запорожжя iз кримським ханом i з Дорошенком, тому не заперечував.

Союзу Росii й Польщi проти козакiв лякалися як у Чигиринi й на Запорожжi, так i в Гадячi. Москва справдi була вкрай роздратована вбивством Ладиженського та станом справ у всiй Украiнi. Ходили чутки, що до Киева мае приiхати цар iз великим почтом i що пiд цим приводом Ордин-Нащокiн збирае цiлу армiю для карального походу на козацькi землi. Це пiдтверджувалося тим, що Брюховецький одержав указiвку готувати квартири для росiйських воякiв. Посланець гетьмана, повернувшись iз Москви, розповiдав, начебто Ордин-Нащокiн простився з ним словами: «Пора вже вас до Бога вiдпускати!» Боярин, як прихильник абсолютноi влади, справдi був ворогом козачоi вольницi.

Єпископ Мефодiй Филимонович, який у той час ворогував iз гетьманом Брюховецьким, узимку 1667 р. довго мешкав у Москвi й зумiв налаштувати проти себе царя Олексiя Михайловича, зокрема й тим, що його сварка з гетьманом суперечила росiйським iнтересам. Подiяли i доноси Брюховецького.