Дем'ян Многогрішний

Рiк народження майбутнього гетьмана бiльшiсть iсторикiв вважали невiдомим й iнодi називали: «близько 1630 р.». Нарештi, сучаснi iсторики В. Горобець та З. Хижняк в енциклопедичних виданнях «Украiнське козацтво. Мала енциклопедiя» та «Киево-Могилянська академiя в iменах» подали не лише майже точне мiсце – «село поблизу м. Короп Чернiгiвського воеводства, тепер Коропський район Чернiгiвськоi областi», – але й точну дату народження Дем’яна Гнатовича Многогрiшного – 1621 рiк.

На сьогоднi достеменно встановлено соцiальне походження Д.

Многогрiшного: iсторики здебiльшого не сумнiваються в тому, що майбутнiй гетьман народився в селянськiй родинi. Батьки його належали до стану «посполитих». За часiв Руiни, коли саме Д. Многогрiшному судилося керувати Гетьманщиною, походження практично кожного гетьмана було приводом для закидiв. Наприклад, Івану Виговському ставили на карб те, що вiн походив з украiнськоi шляхетськоi родини, i кляли як «шляхтича» й навiть «ляха»; Івана Самойловича за те, що вiн народився у сiм’i священика, принизливо називали «поповичем». І пощастило лише тим гетьманам, що походили з козацьких родин (наприклад, Петровi Дорошенку, який був «з дiда й прадiда козак»). Гетьману ж Д. Многогрiшному, як зазначае сучасний iсторик Володимир Борисенко, «при найменшiй нагодi недоброзичливцi кололи очi “мужицьким” походженням».

Вочевидь, високоi освiти Д. Многогрiшний дiстати не змiг. Пiзнiше вiн сам називав себе «людиною темною i неписьменною».

Але не варто думати, що Дем’ян Гнатович, поступившись освiтою таким своiм попередникам на гетьманськiй посадi, як Богдан Хмельницький чи Іван Виговський, насправдi не вмiв писати та читати. А надто що Д. Многогрiшний неодноразово виявляв себе здiбним полiтиком та дипломатом, а його листи та висловлювання свiдчили i про певну обiзнанiсть зi свiтовою iсторiею, лiтературою тощо.

Досi сперечаються науковцi й щодо часу входження «мужицького сина» Д.

Многогрiшного до козацькоi елiти Гетьманщини. В. Антонович уважав, що це вiдбулося вже пiд час Визвольноi вiйни пiд проводом Б. Хмельницького, стверджуючи: «В козацькому реестрi 1649 року вiн записаний у чинi вiйськового осавула. В груднi 1650 року Демко разом iз брацлавським полковником Нечаем подав до киiвськоi городськоi книги королiвську грамоту, яка потверджувала статтi Зборiвськоi угоди.