Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття

Однак на змiну йому приходив новий – зручнiший i навiть безпечнiший, з освiтленими та брукованими вулицями, мiськими комунiкацiями – трамваем i каналiзацiею, розвагами – сiнематографом, цирком i ролердромом.

Проте таке прекрасне життя було доступне не всiм. Були також селяни, якi приiхали на заробiтки й не могли скористатися принадами новоi епохи. Вони не знали про користь щеплень, вартiсть життя в мiстi й особливостi вiдносин iз роботодавцями. Конфлiкти – звичний супутник прогресу та розвитку. І вiд iх (не) вирiшення врештi й залежить – чи цей прогрес i розвиток iде на користь.

Формальнi часовi межi цiеi книжки – 1900–1914 рр. Це останнi пiвтора десятилiття «довгого XIX ст.». Цей евфемiзм покликаний позначити тривалiсть процесiв iндустрiалiзацii, урбанiзацii, становлення нацiй та модерноi iнфраструктури, якими характерне XIX ст. Умовний старт XIX ст. – у 1789 роцi, разом iз початком Французькоi революцii, а закiнчилось у 1914-му, з початком Першоi свiтовоi вiйни.

Тож зрозумiло, аби пояснити та проiлюструвати повсякденне життя в 1900–1914 рр.

так чи iнакше доведеться виступати за цi окресленi часовi рамки.

Киiв у цi роки столицею не був. Хоча не був вiн i пересiчним мiстом величезноi Росiйськоi iмперii. Киiв був адмiнiстративним центром Киiвськоi губернii та Киiвського, Волинського й Подiльського генерал-губернаторства. Також це був економiчний i фiнансовий центр («цукрова столиця»), потужний транспортний вузол, осередок освiти (тут був Киiвський унiверситет, Киiвський полiтехнiчний iнститут, низка училищ) i культурного життя.

Також Киiв зберiгав символiчне значення як iсторичний центр i для украiнцiв (якi саме почали усвiдомлювати себе нацiею), i для iмперii (яка примiряла на себе шати наступницi Русi).

Киiв переживав потужнi змiни. І кияни – теж. У повсякденних iсторiях киiвського життя початку XX ст. можна знайти безлiч цiкавинок, аналогiй, рiшень, може, навiть джерел натхнення.

У цiй книжцi ми торкнемося найрiзноманiтнiших аспектiв киiвського щоденного життя, спробуемо показати як фасад, так i «заднiй двiр».

Спершу опишемо контекст: якi глобальнi тренди, що визначали щоденне життя киян; невидимi процеси, що змiнювали видиму реальнiсть. Далi пiде мова про межi мiста та еволюцiю його забудови i з’ясуеться, що руйнування iсторичного спадку та хижацькi девелопери – це ознака не тiльки ХХІ ст. Яким чином частини мiста були пов’язанi мiж собою – поговоримо в сюжетах, присвячених транспорту та комунiкацiям.