Іван Франко

Батькова кузня залишилась у пам’ятi Івана на все життя: вiн сидiв, приглядаючись до ковальськоi працi i слухаючи розповiдi подорожнiх людей. Батько дбав, щоб сина не зачепили анi iскри вiд розжареного залiза, анi непристойнi розмови. У батькiвськiй кузнi завжди було людно – «йшлося до коваля, як у гостi, як до сусiди, а не як до ремiсника». Це й була перша школа людського спiлкування, краси та величностi людськоi працi, ворота в широкий свiт, що розкривався перед здивованими очима дитини, охочоi сидiти десь у куточку кузнi та слухати розмови й оповiдi старших.

Величнiсть, могутнiсть i статечнiсть ковальськоi справи, цього стародавнього ремесла, безпосередньо пов’язаного з кориснiстю самоi працi («Батько був славний коваль, на всi околишнi села, особливо його сокири мали велику славу», – наголошував І. Франко в оповiданнi «У кузнi»), були спорiдненi з патрiархальною традицiею селянського побуту.

Іван Франко присвятив батьковi поему «Панськi жарти», у передмовi до якоi написав:

О батьку мiй! Коли сьогоднi

Хоч iскра тих огнiв горить

У моiх грудях, щоб народнi

Злi днi в добро перетворить,

Коли нещастям, горем битий

Не засклепивсь, не знидiв я,

А встав, щоби братам служити,

То все те – спадщина твоя.

У шлюбi з Марiею Кульчицькою у Якова Франка, крiм Івана, народилося ще четверо дiтей: дочки Тетяна (1858) i Юлiана (1863) та сини Захар (1859) i Онуфрiй (1861).

На жаль, дочки померли малими.

Про матiр Івана Франка вiдомостей мало. Вона походила зi старого й великого шляхетського роду Кульчицьких. (З цього роду походив Юрiй Кульчицький, герой Вiденськоi облоги 1683 року.) Батько Марii Кульчицькоi помер ще до народження онука Івана, а мати – Людвiка Кульчицька – була овдовiлою, заможною шляхтянкою з Ясеницi-Сiльноi, у неi було шестеро дiтей.

Мабуть, Марiя була дуже вродливою жiнкою, бо Якiв Франко вирiшив одружитися з нею одразу ж пiсля першоi випадковоi зустрiчi.

Мати дуже любила спiвати, знала багато пiсень, переймаючи iх вiд односельцiв i заiжджих жiнок. Вона багато спiвала Івасевi, а син володiв унiкальною пам’яттю, то й запам’ятовував пiснi. Так само як уособленням духовного шляху для І. Франка став батько, образ матерi нерозривно пов’язаний у його художньому свiтi з пiснею, поезiею, творчiстю.