Олександр Довженко

Вiн був закоханий у красу й гармонiю, захоплений усiм, що вiдбуваеться в життi, – уже зрiлий митець занотував у своему «Щоденнику» слова Анатоля Франса[2 - Франс Анатоль (Жак Анатоль Тiбо; 1844—1924) – французький письменник. «Злочин Сильвестра Боннара» (1881), «Таiс» (1890), «Острiв пiнгвiнiв» (1908) таiн. Нобелiвська премiя, 1921.], якi повнiстю вiдповiдали його свiтогляду: «Якщо вибирати мiж красою i правдою, я вибираю красу. У нiй бiльш глибокоi iстини, нiж в однiй лише голiй правдi. Істинне тiльки те, що прекрасне».

Вiн був мрiйником i фантазером. Остап Вишня[3 - Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович; 1889—1956) – украiнський радянський письменник-сатирик i гуморист.] казав, що Довженко «завжди говорив не про те, що було, i не про те, що е, а про те, що колись буде». Мрiяв усю землю перетворити на розкiшний квiтучий сад. Його називали «живим акумулятором iдей». Мав пристрасть усе перебудовувати й змiнювати, а точнiше – вдосконалювати, покращувати. Виношував план архiтектурноi забудови i реставрацii Киева, створив проект архiтектурного оформлення Днiпра, проектував пам’ятники видатним дiячам.

Йому був лише рiк, коли брати Люм’ери[4 - Брати Люм’ери (Луi Жан i Огюст) – французькi винахiдники, що розробили конструкцiю кiноапарата для знiмання i проекцii рухомих фотографiй.] в Парижi вперше продемонстрували диво технiчноi думки – «рухливi фотографii». Це було народження кiнематографа у свiтi. А в Украiнi саме вiн, Олександр Петрович Довженко, пiднiме це мистецтво до найвищого рiвня.

Неповторний Чарлi Чаплiн[5 - Чаплiн Чарлз Спенсер (1889—1977) – американський кiноактор i режисер. У 1913—1952 рр. працював у Голлiвудi. Фiльми: «Золота лихоманка» (1925), «Вогнi великого мiста» (1931), «Диктатор» (1940) та iн.] зазначав: «Слов’янство поки що дало свiтовi в кiнематографii одного великого митця, мислителя i поета – Олександра Довженка».

Родина

Протягом 1942—1956 рокiв митець працював над невеликою кiноповiстю «Зачарована Десна». Цей автобiографiчний твiр, розпочатий у найлютiшi роки вiйни, словами самого Майстра розповiдае про його дитинство, родину, рiдне село, працьовитих i талановитих людей, якi оточували малого Сашка.

Це чарiвна, чиста, захоплююча розповiдь про свiт, який формував свiтогляд майбутнього художника. Мабуть, недаремно Олександр Петрович так довго працював над цим твором, шлiфуючи кожне слово, вдосконалюючи кожний образ, зображуючи неповторну красу дитячого свiтосприйняття.