Марко Вовчок

Шевченко наполегливо радив iй писати якомога бiльше i звернутись до народних казкових сюжетiв: «Гляди ж, доню, щоб ти менi написала копу, двi або п’ять, а то й сiм кiп казок…» Виконуючи це побажання Т. Шевченка, вона пiзнiше напише такi чудовi твори цього жанру, як «Невiльничка», «Лимерiвна», «Кармелюк», «Дев’ять братiв i десята сестриця Галя».

Увечерi 29 квiтня 1859 року Марко Вовчок iз сином Богданом, у супроводi Івана Тургенева вирушили з Петербурга в Берлiн.

За кордоном

На початку травня письменниця прибувае в Берлiн.

Як розповiдав І. Тургенев, який тодi був у дружнiх стосунках iз Марком Вовчком, ii син Богдан «…сидiв у нього протягом усього шляху на руках, на ногах i спав на шиi». У цей же час до Берлiна прибувае П. Кулiш. Припускають, що саме там i вiдбулася остання зустрiч i серйозна розмова Марка Вовчка i ii першого видавця, пiсля якоi Кулiш повернувся додому. Іван Тургенев потурбувався про влаштування письменницi з сином у Дрезденi й поiхав у Париж. У листах письменник цiкавився турботами й проблемами Марii Олександрiвни, радив, до яких лiкарiв звертатися. На щастя, у травнi Опанас Васильович одержав вiдпустку на вiсiм мiсяцiв i вирушив у Нiмеччину, щоб приеднатися до сiм’i. Марiя Олександрiвна пройшла курс лiкування, разом iз сином брала уроки нiмецькоi мови, причому обое мали добрi успiхи. Там, на чужинi, письменниця листуеться з Шевченком, який довiряе iй найпотаемнiшi думки й переживання: «…не пускають додому. Печатать не дають. Не знаю, що й робить. Чи не повiситься часом? Нi, не повiшусь, а втечу на Украiну, оженюсь i вернуся як умитий в столицю». Іван Сергiйович на кiлька днiв виiжджае до Лондона, де зустрiчаеться з Олександром Івановичем Герценом (1812—1870) i передае йому збiрку Марка Вовчка. Марiя Олександрiвна читала кiлька робiт Герцена i дуже цiкавилася цiею неординарною особистiстю, вона просила І. Тургенева: «Скажiть менi щось про нього, адже Ви, мабуть, побачите його в Лондонi». Сам же Герцен, прочитавши оповiдання Марка Вовчка, дуже хотiв познайомитися з авторкою. Марiя Олександрiвна у Дрезденi познайомилася з критиком i журналiстом Володимиром Михайловичем Майковим (1823—1885), письменником Іваном Олександровичем Гончаровим (1812—1891), професором Петербурзького унiверситету Костянтином Дмитровичем Кавелiним (1818—1885).

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.