Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

]

На початку 1911 року еврейський свiт та сам Бен-Гурiон були обуренi статтею, яку опублiкував еврейський романiст Йозеф Хаiм Бреннер у «Га-Поель га-Цаiр». Предметом статтi були евреi, якi прийняли християнство.[319 - Haver 1910.] Бренер стверджував, що еврейська нацiональна iдентичнiсть незалежна вiд релiгii, i що ця iдентичнiсть не потребуе дотримання заповiдей юдаiзму. Прихильники «Га-Поель га-Цаiр» в Одесi, серед яких i Агад Га-ам, вимагали вилучення публiкацii Бреннера, у разi вiдмови вони погрожували припинити фiнансову пiдтримку журналу.

«Га-Поель га-Цаiр» був конкурентом «Га-Ахдут», але Бен-Гурiон став на бiк Бреннера. Вiн особливо наголошував на порушеннi його свободи слова. «Як можна обмежувати те, що в серцi?» – питав вiн. Вiн не втручався у суперечку, заявляючи лише про те, що не слiд змiшувати релiгiю та полiтику. «Релiгiя окремо, а нацiя окремо», – запевняв вiн, але не мiг звертатися до харедiм iнакше як до «чорних».[320 - Ben-Gurion 1911b.]

Бен-Гурiон та його колеги в «Га-Ахдут» жили у свiтському анклавi, проте не позбавляли себе всiх релiгiйних обрядiв.

Рахель Янаiт пiзнiше розповiдала, яким був один iз вечорiв напередоднi Йом Кiпур. «Ми пiдходили до синагог i зазирали всередину через iхнi зачиненi вiкна, – писала вона. – Жодна з причин не змусила б нас увiйти всередину, можливо, через наше свiтське вбрання, можливо тому, що ставши сiонiстськими працiвниками «По’алей Цiон», ми припинили ходити до синагоги».[321 - Yanait Ben-Zvi 1962, p. 156.]

Тодi населення Єрусалиму складало близько сiмдесяти тисяч, сорок п’ять тисяч з яких – евреi. Бен-Гурiон нiколи ранiше не був частиною такоi великоi еврейськоi спiльноти. Вiн хотiв перетворити це на об’еднану силу i зробити харедiм партнерами уряду Єрусалиму в повному складi. Але в цьому контекстi вiн говорив про «завоювання цих громад», що означало революцiю в способi життя харедiм, i виступав за ешивот – релiгiйнi семiнарii, де навчалася бiльшiсть чоловiкiв харедiм, щоб отримати загальну та професiйну освiту.

Але спосiб життя харедiм був надто суворим, щоб прийняти такi змiни; Бен-Гурiон ще не розумiв цього.

Стаття, в якiй вiн виступив iз цiею пропозицiею, не була антирелiгiйною – у нiй вiн також засуджував тих своiх колег, якi ставилися до харедiм iз презирством. Але мова, як i його iнiцiатива, була дуже примiтивною. Вiн закликав до «очищення вiд бруду» та замiни його «здоровими елементами».[322 - Ben-Gurion 1910b.