Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

Деякi з них пiзнiше працювали у правовiй системi в Палестинi; трое були призначенi суддями, а один служив у Верховному судi. Іншi знайшли свiй шлях у полiтичнiй елiтi. Там були також i Ізраiль та Маня Шохат. Йозеф Струмса згадував, що час вiд часу Шохат вiдвiдував Бен-Цвi, свого близького друга з «Га-Шомер». Якщо в кiмнатi був Бен-Гурiон, вони з Шохатом знаходили причину для сварок та пiдвищення голосу.[355 - Стенограма iнтерв’ю Струмси, стоp. 8, BGA.]

Шохат позицiював себе лiдером нацii, головою уряду у вигнаннi.

Коли спалахнули вiйни на Балканах, вiн стверджував, що переконав турецького вiйськового мiнiстра створити в турецькiй армii еврейський полк, який би захищав Палестину. Коли нiчого з цього не вийшло, Шохат запропонував туркам п’ятдесят добровольцiв, яких вiн зарахуе з-помiж палестинських студентiв та членiв «Га-Шомер». Вiн стверджував, що його призначили командиром пiдроздiлу зi званням офiцера. З цього варiанту теж нiчого не вийшло. Бен-Цвi, зi свого боку, даремно намагався переконати морякiв-евреiв iз Салонiк переiхати до Палестини. [356 - Israel Shohat, «Shelichut Vaderech», in Ben-Zvi 1962, p. 35ff; лист Бен-Гурiона до Блх-Блюменфельда вiд 6 червня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 237; Лист Бен-Гурiона до батька вiд 31 липня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 276; Ben?Zvi 1967, p. 201ff.] Вони з Бен-Гурiоном були активiстами еврейськоi студентськоi асоцiацii у Стамбулi. Їх запросили на конвенцiю «По’алей Цiон» у Краковi та сiонiстський конгрес у Вiднi. Це був перший сiонiстський конгрес у життi Бен-Гурiона; бiльшiсть делегатiв випереджали його у досвiдченостi. Тодi вiн, здавалося, уже примирився з Рiвкою; вiн поiхав на Песах до Лодзя, i батько також був там. Це став його третiй вiзит до Польщi з моменту вiд’iзду.

* * *

Двадцять восьмого липня 1914 року, коли iспити були позаду, Бен-Гурiон i Бен-Цвi сiли на росiйський пасажирський корабель у Стамбулi. Вони мали прибути до Яффи за десять днiв. За мiсяць до цього було вбито австро-угорського коронного принца, i у Європi подуло вiтром вiйни.

У суботу, 1 серпня, незабаром пiсля того як вони вiдпливли пiсля зупинки в Ізмiрi, до корабля надiйшла звiстка, що Росiйська iмперiя оголосила вiйну Нiмеччинi. Бен-Гурiон i Бен-Цвi опинилися перед своею третьою вiйною. Серед мрiй, що цiеi митi були розбитi майже скрiзь по всьому свiту, ще iснувала надiя Бен-Гурiона на те досягнення, яким його батько нiколи не користувався – стати справжнiм юристом.