Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

Янаiт i Бен-Цвi вирушили до Месхи, яку ще називали Кфар-Тавор.

Два днi по тому арабський грабiжник, якого пiдстрелив фотограф Моше Пахтер пiд час нападу на себе, помер вiд поранень. На смертному одрi вiн зiзнався, що не ранив себе випадково, як розповiдав своiй родинi ранiше; його пiдстрелив еврей iз Седжери. Це зiзнання посилило напруженiсть. «Ми знали, що звичай кровноi помсти й досi розповсюджений серед арабiв, i ще ми знали, що один iз нас заплатить своiм життям», – писав Бен-Гурiон.[285 - Ben-Gurion 1971a, p.

44ff.; Yanait Ben-Zvi 1962, p. 96ff; Ben-Zvi et al. 1962, p. 20; Michaeli 1991, p. 42ff.]

Останнього дня Песаху, 12 квiтня 1909 року, о другiй годинi дня, з’iявився Корнгольд, озброений рушницею та пiстолетом. Вiн сказав що зiткнувся з двома незнайомими арабськими юнаками, якi безцеремонно сидiли на пагорбi. Вони запитали в нього про щось, але вiн не зрозумiв iх i пiшов шукати когось, хто мiг би звернутися до них арабською. Це був один iз фермерiв, на iм’я Адлер. «Зараз, – сказав вiн своiм товаришам, – ми iх тут провчимо».

Минуло пiв години, i раптом люди почули пострiли, а кiлька хвилин по тому Адлер повернувся i сказав, що Корнгольд застрелений.

«Ми схопили зброю i побiгли, – згадував Бен-Гурiон, – на задньому планi дзвонили у дзвiн, щоб сповiстити тривогу». Вони знайшли Корнгольда за пагорбом у передсмертнiй агонii. Бен-Гурiон помiтив на грудях невеликий темно-червоний слiд. «Куля прорiзала серце i вийшла крiзь спину», – писав вiн. Його гвинтiвку вкрали. Двое чоловiкiв залишилися з Корнгольдом, а iншi вирушили на пошуки вбивць.

За словами Бен-Гурiона, вiн був серед останнiх. Нiкого так i не знайшли. «Серед валунiв i печер Галiлейських пагорбiв е багато сховищ», – пояснив вiн. Вони повернулися «зневiреними, сповненими безпорадного гнiву та гiркого вiдчаю».

З настанням ночi всi зiбралися на пагорбi поруч iз навчальною фермою. Одним iз них був Шимон Меламед. Бен-Гурiон писав, що в мошавi не було щасливiшоi людини за Меламеда, який здiйснив свою мрiю стати успiшним фермером.

Бен-Гурiон оспiвував його мужнiсть. Почувши пострiли, вiн кинувся до навчальноi ферми. Завзятий колекцiонер i записувач дрiбних деталей, Бен-Гурiон вiдзначав, що Меламед поспiхом забув взяти шапку i пiстолет. «Його молода дружина зняла гвинтiвку i кинулася за ним, щоб передати йому зброю. Вона пiшла додому доглядати за iх дитиною, а чоловiк пiшов на ферму».

У цiй частинi своеi розповiдi Бен-Гурiон повiдав про низку подiй, деталi яких були неясними.