Історія чемпіонатів Європи з футболу

Джорджеску 28?, 76?, Крiшан 40?, 59?, Луческу 83?, Дiну 85? – Даль 80?).

1 червня 1975, Бухарест. Румунiя – Шотландiя 1: 1 (Д. Джорджеску 22? – Маккiн 89?).

3 вересня 1975, Копенгаген. Данiя – Шотландiя 0: 1 (Харпер 51?).

12 жовтня 1975, Барселона. Іспанiя – Данiя 2: 0 (Пiррi 40?, Капон 86?).

29 жовтня 1975, Глазго. Шотландiя – Данiя 3: 1 (Далглiш 48?, Райох 53?, Макдугалл 62? – Баструп 20?).

16 листопада 1975, Бухарест. Румунiя–Іспанiя 2: 2 (Д. Джорджеску 72? – пен., Іорданеску 80? – Вiльяр 29?, Сантiльяна 57?).

17 грудня 1975, Глазго. Шотландiя – Румунiя 1: 1 (Райох 40? – Крiшан 75?).

Пiдсумкова таблиця групи 4

Група 5. Достроковий фiнал та Італiя – аутсайдер

Четверта група, в якiй нiхто не хотiв поступатися супернику, вважалася чи не найбiльш рiвною у вiдбiрковому циклi. Однак титул «групи смертi» дiстався не iй, а наступнiй групi, де зiйшлися двое призерiв останнього Чемпiонату свiту (Нiдерланди та Польща) з визнаними грандами–iталiйцями.

Останнi, до слова, у серединi 70-х рокiв проходили через чи не найбiльшу в iсторii кризу нацiональноi збiрноi: поколiння Рiвери, Рiви i Маццоли, яке виграло ЄВРО у 1968-му i пробилося у фiнал Чемпiоната свiту 1970-го, пiшло, залишивши збiрнiй Дiно Дзоффа i строго оборонну манеру гри. Саме цi два фактори, а також репутацiя гранда i втримали збiрну Італii у вiдборi на Чемпiонат Європи-1976 вiд повного провалу.

Італiйцi вiдiграли «всуху» п’ять матчiв з шести. Єдиним «проколом» стала гра в Роттердамi, де, повiвши в рахунку вже на п’ятiй хвилинi, iталiйцi взялися в улюбленiй манерi будувати обороннi редути i чекати фiнального свистка.

Головними незгодними з таким ходом подiй стали нападники збiрноi Нiдерландiв Ренсенбрiнк i Кройф, якi на двох забили три м’ячi у ворота Дзоффа.

Домашня перемога над тими ж голландцями з мiнiмальним рахунком Італiю вже не врятувала. «Скуадрi адзуррi» для пiдсумкового успiху в групi необхiдно було вигравати у Польщi, а за тодiшнього стану iталiйцiв iм це було не пiд силу.

Обидва матчi перетворилися на вулицю з одностороннiм рухом: Лято, Шармах, Гадоха та iншi поляки раз за разом проривали щiльну оборону iталiйськоi збiрноi, котра практично не переходила на чужу половину поля. Десь виручав Дзофф, десь не вистачало холоднокровностi польським нападникам. Хоч би як там було, а результат двох нульових нiчиiх – швидше удача iталiйцiв, нiж досягнення полякiв.