Петро Шелест

Умови життя були жахливими: артiль розмiстили в казармi з нарами i соломою. Нi свiтла, нi води, нi туалету. Їжу робiтники готували собi самi на вогнищах.

Саме тодi Шелест захворiв на малярiю, яку на той час називали лихоманкою. Петра дiйсно лихоманило, його кидало то в жар, то в холод, вiн схуднув i заслаб. Про хворобу дiзналися батьки i просили повернутися додому, але Петро тримався, не хотiв пiдвести родину. І тодi для «пiдкрiплення» до нього приiхала мама. Вона привезла пшоно, картоплю, хлiб i два шматки сала.

Але головне – вона привезла Петру десь роздобутi лiки, хiнiн, завдяки якому вiн вилiкувався i продовжив працювати.

Приiхавши додому у вiдпустку, Петро познайомився з колишнiм учителем гiмназii, а нинi директором семирiчноi школи Перцевим. Вiн умовляв Шелеста закiнчити семирiчку, i саме вiн розповiв про комсомол. На семирiчку Петро не погодився, оскiльки був основним працiвником у родинi, а комсомолом зацiкавився, хоча конкретного уявлення про нього не мав.

Незабаром Шелест став працювати помiчником слюсаря на Харкiвському паровозоремонтному заводi, потiм слюсарем, помiчником кочегара, пiзнiше кочегаром паровоза, стажувався на помiчника машинiста паровоза.

Загалом вiн збирався стати кадровим залiзничником. У жовтнi 1923 року Шелест вступае до комсомолу, хоча батьки були категорично проти цього. Петру навiть довелося пережити особисту драму, оскiльки його тодiшня дiвчина, його перше кохання Паша Шморгунова, спiвала в церковному хорi. Шелест умовляв ii кинути хор i йти до комсомолу разом iз ним, проте домовленостi нi до чого не привели, а зустрiчатися зi «служницею релiгiйного культу» йому тепер не дозволяв його новий статус.

Коли родина дiзналася, що Петро став комсомольцем, вибухнув великий скандал. Мати лаялася i плакала, а батько зайняв позицiю бiльш зважену. За спогадами Шелеста, вiн говорив матерi: «Облиш лаятись i голосити, треба розiбратися з цим питанням. Адже ти нiчого в цих справах не розумiеш». Коли Петро розповiв батьковi про те, чим вiн i його товаришi займаються, «йому бiльш за все припало те, що ми читаемо книги.

Вiн попросив мене показати йому книгу, за якою ми займаемося. Це була «Полiтграмота» Коваленка. Батько уважно проглянув комсомольську полiтграмоту. Не знаю, чи розiбрав вiн що в нiй, але схвально сказав: “Це добре, що ви читаете книги. Читання книг – це освiта”».

Але не тiльки читанням книг, дискусiями, керiвництвом гуртка з лiквiдацii неписьменностi довелося займатися Петру Шелесту в комсомолi.