Дмитро Байда-Вишневецький

Так, наприклад, за повiдомленням кримського хана Мен-глi-Гiрея Великому князю Московському Івану III, у жовтнi 1494 року московське посольство на чолi з боярином Іваном Суботою, яке прямувало до волоського господаря Стефана, поблизу днiпровськоi переправи «из черкасского городка козаки потопили, все поймали, пеша остали». Очолював козацький загiн, за повiдомленням московського боярина, черкаський воевода Богдан, який невдовзi зруйнував турецьку фортецю Очакiв, як базу, створену османами для дiй проти козакiв.

Киiвськi та черкаськi козаки були також причетними до багатьох сутичок з татарами у пониззi Днiпра взимку 1502–1503 рокiв. Дещо пiзнiше, у 1524 роцi, король Польщi Сигiзмунд I доручив правителям Великого князiвства Литовського створення постiйного козацького корпусу. Крiм iншого, король зауважував, що вiн вже не вперше звертае свою увагу на козакiв i iх можливе використання на службi у корони. І треба сказати, що Сигiзмунд I планував дещо бiльше, анiж просто створити загiн козацькоi мiлiцii. У його плани входило формування двохтисячного загону (для порiвняння, у кавалерiйську хоругву польського вiйська входило 200–400 воякiв). Козаки, котрi мали поступити на королiвську службу, повиннi були скласти гарнiзони кiлькох фортець по Днiпру i отримували за це королiвське жалування. З незрозумiлих причин цей задум короля так i не було виконано. Як i наступний, що його 1533 року подав на розгляд сейму черкаський староста Євстафiй Дашкевич.

На кiлька рокiв пiзнiше, пiсля численних скарг кримського хана на напади козакiв, ситуацiя змiнилась для козацтва на краще.

Сигiзмунд I, який на ремствування хана вiдповiдав, що напади на татарськi володiння викликанi агресiею проти украiнських земель князiвства Литовського, ясно вiдчував, що загроза масштабноi кампанii збоку татар проти Литви й Польщi стае все бiльш реальною. Вже у 1541 роцi, як свiдчать документи тiеi епохи, вiд Сигiзмунда I в Поднiпров’я прибув урядовець, якому було доручено створити реестр козакiв киiвських, черкаських i канiвських, доручивши iх посиленому контролю з боку старост. Припускаемо все ж, що такий крок Сигiзмунда I бiльше був спрямований на утримання козацтва вiд бойових дiй проти татар, анiж на iх заохочення. Але наступник Сигiзмунда I, король Сигiзмунд II Август, вирiшив дещо змiнити попереднiй план свого батька – вiн не намагався перешкоджати дiяльностi козакiв, натомiсть залучаючи iх на королiвську службу.