Дмитро Байда-Вишневецький

Створення iсторичних пiсень про Байду стало актом вшанування свiтлоi пам’ятi улюбленого отамана козакiв.

У працях Антоновича i Драгоманова, що стосуються питання, яке нами розглядаеться, бiльший акцент зроблено на те, аби показати велику кiлькiсть варiантiв пiсень про Байду.

Згiдно з точкою зору цих авторiв, пiснi про Байду могли оспiвувати не одну людину, а декiлькох. Науковцi зазначали, що iнодi в «Пiснi про Байду» герой зветься Дмитром, а в iншому варiантi його iменують паном Корецьким. Згiдно з дослiдженнями Антоновича i Драгоманова, на початку XVI сторiччя iснував шляхтич на iм’я Самуiл Корецький.

Доля Корецького була багато у чому схожа з долею Дмитра Вишневецького. Пан Самуiл, як i Вишневецький, був двiчi полонений турками i зрештою ними закатований. На думку цих дослiдникiв, спочатку мали мiсце два варiанти iсторичних пiсень – один про Дмитра Вишневецького, а iнший – про Самуiла Корецького. І тiльки пiзнiше обидва варiанти злилися в одну думу. До того ж прiзвище Корецький певною мiрою схоже з iменем Корибут, а тому воно й потрапило до пiснi. Антонович та Драгоманов також намагалися з’ясувати походження iменi Байда. Вони не погоджувалися зi загальновизнаним значенням дiеслiв «байдикувати», «байдувати», вважаючи, що таке формулювання не пасуе жвавому князю Вишневецькому. Крiм того, iсторики вказували на билинний характер пiсень про Байду, якi в чомусь перегукуються з росiйськими билинами про подiбного героя.

Займався цiею проблемою також i Михайло Грушевський. Питанню визначення iсторичного пiдгрунтя «Пiснi про Байду» вiн присвятив доволi детальну iсторичну розвiдку.

У нiй вчений, незважаючи на певнi сумнiви, все ж припускав можливiсть ототожнення козака Байди з iсторичною постаттю Дмитра Івановича Вишневецького. Крiм того, Грушевський, як Антонович i Драгоманов, намагався з’ясувати значення слова «байда». Однак, на вiдмiну вiд колег, Грушевський дотримувався думки, що словами зi спiльним коренем до нього все ж е «байдування», «байдикування», «байдики бити» в значеннi «лiнуватися». Вченим було зроблено висновок, що «байда» – «се байдикуваний, гулящий чоловiк – гуляка». Напевне саме тому Грушевський одночасно з висловленим припущенням стверджував, що таке прiзвище не мiг носити князь. На думку iсторика, саме у цьому мiсцi розриваеться зв’язок мiж iсторичною постаттю Дмитра Івановича Вишне-вецького та козаком Байдою.

Радянська iсторiографiя теж неодноразово робила спроби спiввiднести образ Байди з постаттю князя Дмитра Виш-невецького.