Iван Богун. Том 2

Але Калиновський i не думав вгавати:

– Але, проше пана, то i е втеча! Чим вам не подобаються тi позицii, що маемо тепер? Адже табiр добре укрiплено, у нас п'ять тисяч вiдбiрноi кiнноти, а з дня на день iз-за Днiпра мае пiдiйти князь Вишневецький, це ще шiсть тисяч жовнiрiв.

– Я передбачав вашу позицiю в цьому питаннi, тому й настояв на проведеннi ради. Нехай панове шляхтичi висловлять кожний свою точку зору. Почнемо з вас, пане Домiнiк.

Домiнiк Заславський розвiв руками:

– Вiд усiеi душi хотiв би вiрити у найскорiший прихiд пана Іеремii, але хто менi може сказати: чому вiн досi не в нашому таборi? А без нього захист наших позицiй вiд ворога, який переважае нас у кiлька разiв, стае справою надзвичайно важкою.

Я згоден з вами, пане Потоцький.

Калиновський звiв очi догори. Звичайно, Заславський не може дотепер вибачити Яремi Вишневецькому той факт, що саме Вишневецького обрала панi Грiзельда Констанцiя Замойська, ставши його дружиною, а не панi Заславською.

Вiн нiколи не впускав можливiсть кинути шпильку на адресу князя, i ця нарада не стала винятком. Навiть якщо взяти до уваги те, що на нiй вирiшувалась доля коронного вiйська.

– Вишневецький буде тут, як тiльки зможе переправитися через Днiпро! – запально вiдповiв Калиновський на випад Заславського. – На жаль, ми дали змогу козакам зруйнувати всi перевози на багато миль вниз i вгору по Днiпру. Тепер князь змушений йти на пiвнiч вздовж рiчки в пошуках засобiв для переправи.

– Що сталося, те сталося, – зiтхнув Потоцький. – Ми не можемо очiкувати безкiнечно довго, а переправу князь, цiлком ймовiрно, знайде лише на Чернiгiвщинi. Давайте послухаемо думку пана Сенявського.

Сенявський, огрядний шляхтич, пiднявся з-за столу i витер хусточкою спiтнiле чоло.

– Якщо правдою е чутки про те, що у Хмельницького i Тугай-бея сорок тисяч вiйська, я волiв би вiдiйти. Зайве геройство нам тепер нi до чого, адже ми вже бачили, до чого це привело регiмент пана Стефана… – сенатор замовк, зустрiвшись поглядом з Миколаем Потоцьким, але за хвилину виправився, – що для мене не менш скорботно, анiж для вас, пане Миколай.

– Тобто ви пiдтримуете мое рiшення? – пропустив повз вуха його останнi слова Потоцький.

– Саме так!

– Можете сiсти… Хто наступний?

Один за одним на користь рiшення про вiдступ висловилися Бегановський, Одривольський i Яскольський.