Iван Богун. Том 2

Схоже, банита дотримуеться слова! Усе ж не вiрю нi йому, нi татарам!

У вiдповiдь Потоцький лише знизав плечима i продовжував дивитися перед собою поглядом, котрий нiчого не виказував. Йому було байдуже.

– Згiдно з моiми пiдрахунками, ми не бiльше нiж за годину маемо наблизитися до урочища Княжi Байраки. Пан рейментар знае, що то за мiсцина?

Потоцький продовжував мовчати.

– Мушу сказати, то не найкраще мiсце для пересування оборонною рукою, яр вузький i вкритий досить густим лiсом, – Чарнецький говорив це скорiше для самого себе, – проте обiйти не маемо кудою, праворуч болото, лiворуч лiс зовсiм непролазний.

Усе ж радив би вашiй милостi бути пильнiшим пiд час переходу урочищем.

– Я буду пильнiшим, – коротко вiдповiв Стефан, i це пролунало, як: «вiдчепiться, заради всього святого!»

Чарнецький притримав коня i, залишившись позаду рейментаря, хорунжого i почту, приеднався до Сапеги i Шемберга, котрi iхали поруч, про щось безтурботно розмовляючи.

Їх оточували кiлька челядинцiв, раз по раз устигаючи подавати панам новi кубки з вином. Шемберг багатозначно поглянув на ротмiстра i на свiй кубок.

– Дякую, – вiдмовився Чарнецький. – Не до вина.

– Що я чую, мiй друже? – округлив очi добре посоловiлий Сапега. – А як на мене, якраз до нього. Veritas vines![20 - Veritas vines (лат.) – iстина у винi.] Крiм того, ми вже нiчого не змiнимо в ситуацii, яка склалася пiд час минулоi битви. Тож чи не краще змити муки честолюбства добрим кубком чудового вина, щоб при нагодi помститися за поразку, до тiеi хвилини не переймаючись нею.

Тому я буду bibo,[21 - Bibo (лат.) – пити.] що й вам раджу.

– Теж вихiд з положення, – iз сарказмом хмикнув Чарнецький, – але мушу помiтити, наша поразка ще не закiнчена з точки зору Тугай-бея.

– Про що ви? – беззлобно мовив Шемберг.

– Про те, що знаходиться у вас перед носом, панове, – скипiв Чарнецький, – i чого ви вперто не бажаете помiчати! Адже за вiйськову пiдтримку Хмельницький повинен розрахуватися з перекопським мурзою i його татарами.

Але посада чигиринського сотника i статус банити не надто сприяли його збагаченню в таких розмiрах, аби утримувати наймане вiйсько. Чи не так?

– Звiсно, – погодився Сапега. – Хмельницький скорiше сам найметься за дрiбну плату до надвiрних вiйськ кого-небудь з панства.

– Навряд чи! – зиркнув на нього Чарнецький.