Іван Виговський

Саме сюди стiкалася вiйськово-полiтична iнформацiя з усiх кiнцiв Украiни й зарубiжних краiн, тут зустрiчали й вiдправляли численнi посольства, тут приймалися важливi рiшення, що нарiвнi з вiйськовими перемогами визначали долю Нацiонально-визвольноi вiйни украiнського народу. Як вiрно вiдзначав І. Крип’якевич, Виговський «органiзував державну канцелярiю, яка прийняла все дiловодство як у внутрiшньому правлiннi, так i в закордонних справах…» За Б. Хмельницьким же зберiгався «контроль основних державних справ, а iх виконання, в тому числi все листування, довiрив (вiн) Виговському».

Щоб створити i керувати такою потужною машиною як Генеральна канцелярiя, потрiбен був величезний талант адмiнiстратора i полiтика. І хоч створювали цю машину спочатку Богдан Хмельницький та Іван Креховецький, саме Виговський розбудував ii i поставив на рiвень европейських канцелярiй. Не випадково уряд писаря Вiйська Запорiзького був пiднятий зусиллями Виговського на друге мiсце пiсля гетьманського, не випадково з цього моменту захiднi джерела називають генеральних писарiв Вiйська Запорiзького канцлерами.

На жаль, склад i функцiонування Генеральноi канцелярii в роки Нацiонально-визвольноi вiйни i нинi залишаються недостатньо вивченими, насамперед через фрагментарнiсть джерел. Можна, однак, визначити коло найближчих спiвробiтникiв Виговського. Серед них бачимо, наприклад, зятя Івана Виговського Михайла Гунашевського. «Секретарем Виговського» називають деякi джерела Силуяна Мужиловського, видатного дипломата Украiнськоi держави, який очолював посольства до Московськоi держави, Молдавii, Швецii та iнших краiн.

Мужиловський походив з бiлоруськоi православноi шляхти, був сином видатного борця проти польсько-католицькоi експансii, православного письменника-полемiста Андрiя Мужиловського, який навiть розглядався як один iз кандидатiв у киiвськi митрополити по смертi Йова (Борецького). На початку 30-х рр. ХVІІ ст. Силуян разом iз братом (ймовiрно з Григорiем, проповiдником та полемiстом) вчився у Киево-Могилянському колегiумi i вже тодi мiг близько познайомитися з Виговським. В. М’яскiвський у своему щоденнику занотував, що пiд час переговорiв у Переяславi (лютий 1649 р.) на бiк украiнських повстанцiв перейшов Соболь – писар А. Киселя, «немолодий, знаючий справи й стан Речi Посполитоi», якого Хмельницький затримав при собi, бо той гарно пише, а до того ж належить до його вiри, i якийсь Ярмолович, литвин (бiлорус – Ю. М.