Іван Виговський

) – видатний державний дiяч Великого князiвства Литовського, котрий знаходився на службi нiмецького iмператора Максимiлiана, потiм у Альбрехта Саксонського та iн., був правою рукою великого князя литовського Олександра, а по смертi Олександра пiдняв у 1508 р. останне значне повстання украiнськоi та бiлоруськоi православноi шляхти проти Польсько-Литовськоi держави. Зазнавши поразки, Глинський емiгрував до Московii, де теж активно займався полiтичною дiяльнiстю. Його племiнниця Олена стала дружиною великого князя московського Василя ІІІ i матiр’ю першого московського царя Івана I V.

]

Однак у свiтлi iнших генеалогiчних дослiджень пов’язання Виговських з Глинськими навряд чи мае пiд собою реальний грунт. Очевидно, Виговськi беруть початок вiд Болшуна (Чорногуба) або Коркошка – вихiдцiв з орди, котрi прибули в Украiну в часи киiвського князя Володимира Ольгердовича або великого князя литовського Витовта (кiнець XIV – перша третина XV ст.) й стали родоначальниками Болсуновських, Давидовичiв-Виговських, Лучичiв-Виговських та iн.

За короля Стефана Баторiя у 1583 р. Виговськi отримали привiлей на пiдтвердження iхнiх вiковiчних «добр» i на звiльнення iх вiд служби. Отже, Виговськi були дрiбними украiнськими шляхтичами, i мав цiлковиту рацiю незнаний автор польськомовноi «Вiршованоi хронiки» (1682), коли вiдзначав:

Цей Виговський, хоч був не з панiв, але шляхтич з народження,

Вiри грецькоi, Вига чи Вишинка старого ймення,

Руська кiсть, хоч польське м’ясо.

Родовим гербом Виговським був досить поширений в Речi Посполитiй i зокрема в Украiнi герб «Абданк», зображення якого нагадуе якiр. Пiзнiше герб було доповнено за заслуги Івана Виговського уже як гетьмана.

Король Ян Казимир своiм унiверсалом-привiлеем вiд 4 червня 1659 р., даючи гетьману у володiння мiстечко Любомль, одночасно внiс важливi корективи у родовий герб: «до давнього гербу його дому, «Абданк» названого, додаемо герб Польського королiвства, орла бiлого i пурпурним полi, пiд покриттям; за криваву вiдвагу i (його) ув’язнення – герб звичайний руських князiв, тобто рицаря, котрий сидить на конi i пронизуе (списом) змiя, дозволяемо; а за те, що вiн бунтiвникiв, котрi цьому (Гадяцькому) миру з нами та Рiччю Посполитою ухваленому е супротивними, щасливо громить i приборкуе, герб лев жовтий, який у лапах тримае оголений меч, у зеленому полi, а до давнього титулу Львосерд Виговський приписуемо.