Іван Виговський

Вiн мав маетностi у Бiлорусi (у Мiнському, Мстиславському та Оршанському повiтах), брав участь у польсько-шведськiй вiйнi у Прибалтицi (20-тi рр. ХVІІ ст.), був ротмiстром у Смоленськiй вiйнi 1632—1637 рр., новогрудським каштеляном. Вiн прославився як один з визначних покровителiв Киево-Могилянського колегiуму, разом з дружиною заснував Кутеiнський православний монастир пiд Оршею, а також Буйницький та Боркулабiвський монастирi, був близьким спiвробiтником св. Петра Могили, який навiть присвятив йому друковане в Киево-Печерськiй лаврi «Учительне евангелiе» (1637) i призначив його своiм заповiтом одним з опiкунiв Киево-Могилянськоi академii.

Через свого тестя Виговський увiйшов у родиннi зв’язки з рядом вiдомих украiнських та бiлоруських шляхетських, навiть князiвських родiв. Зазначимо, що брат Олени Стеткевич Михайло, який навчався у Киево-Могилянському колегiумi у 30-х роках ХVІІ ст, можливо одночасно з І. Виговським, теж стане пiд прапори Богдана Хмельницького, так само, як i його двоюрiдний брат Юрiй. Михайло Стеткевич прославився як високоосвiчена людина, ревнитель православ’я, фундатор Боркулабiвського монастиря. За участь у повстаннi на боцi украiнського народу король Ян Казимир конфiскував у нього маетностi Погост i Новий Двiр у Пiнському повiтi. По смертi Виговського Михайло прийняв чернечий постриг i помер у монастирi. Сестра Олени Стеткевич була в шлюбi з шляхтичем Іваном Суходольським, одним з найвiдомiших помiчникiв Івана Нечая, чауського та старобихiвського полковника, брата славетного Данила Нечая, який був свого часу брацлавським полковником (у 1648—1651 рр. ). Варто вiдзначити, що свояком Виговського став князь Микола Святополк-Четвертинський (помер у 1659 р.), мiнський каштелян, одружений з княгинею Домiцеллою Соломирецькою, двоюрiдною сестрою Олени Стеткевич. Вiн був сином знаменитого Стефана Святополк-Четвертинського (1574—1665), брацлавського пiдкоморiя з 1629 р., члена Луцького православного братства, одного з чiльних представникiв украiнськоi православноi шляхти, яка визнала зверхнiсть Вiйська Запорiзького. Старий князь Стефан був активним учасником вiдновлення православноi iерархii у 1620 р., зокрема у його маетностi Животовi було висвячено ерусалимським патрiархом Феофаном та ще двома митрополитами Паiсiя Іполiтовича на епископа холмського та белзького. Вiн мав також мiцнi зв’язки з киiвськими митрополитами Йовом Борецьким, св.