Тиміш та Юрій Хмельницькі

Та оскiльки не мала шляхетства, то ii дiти теоретично втрачали шляхетський статус батька. Однак у практичному життi такi юридичнi тонкощi далеко не завжди бралися до уваги. 6 сiчня 1596 р. у них народився син Богдан-Зiновiй. Вважаеться, що у подружжя було ще кiлька дiтей (Іван, Захар, Юсько, Пелагея та iн.). Є данi, наприклад, про дочку Михайла та Агафii, яка потiм вийшла замiж, ймовiрно, за Семена Савича – канiвського полковника, вiдомого дипломата часiв Нацiонально-визвольноi вiйни (посла до Османськоi iмперii та Кримського ханства), ще про одну дочку, яка вийшла замiж за Павла Яненка…

Овдовiвши у 1620 р.

, Гафiя вдруге вийшла замiж, цього разу за бiлоруського шляхтича Петрикiвського повiту Василя Ставицького (Ставецького), з яким були спорiдненi украiнськi шляхетськi роди Василькiвських, Ковалевських, Проскур i Тишкевичiв. Вiд цього шлюбу народився Григорiй Ставицький, у якого у свою чергу був син Федiр (двоюрiдний брат Тимоша та Юрiя Хмельницьких). Ян Ковалевський був серед козацьких ватажкiв у 1618 р. , а, очевидно, його син Іван Ковалевський став генеральним суддею Вiйська Запорозького у 1655—1659 рр., особою, наближеною до Юрiя Хмельницького. Украiнський iсторик та архiвiст Іван Каманiн висловив свого часу припущення, що вдова Михайла Хмельницького прийняла по смертi другого чоловiка чернечий постриг, а потiм стала схимонахинею пiд iменем Марфа. Але це припущення поки що не знаходить документального пiдтвердження.

Про Богдана-Зiновiя Хмельницького написано велику кiлькiсть дослiджень, i тому не варто повторюватися, тим бiльше, що це зайняло б надто багато мiсця.

Хоча в його бiографii залишаеться ще чимало «бiлих плям», але основнi вiхи його життевого шляху можна простежити. Отже, Богдан здобув добру домашню освiту, вчився у якомусь православному монастирi (не виключено, що у Киiвськiй братськiй школi – майбутнiй Киево-Могилянськiй академii), Львiвському езуiтському колегiумi, потiм вступив до лав реестрового козацтва, можливо, брав участь у козацьких походах пiд керiвництвом Петра Конашевича (Сагайдачного). Пiсля нещасливоi для Речi Посполитоi битви на Цецорських полях Богдан Хмельницький потрапив у полон до ординцiв, якi передали його потiм туркам у Стамбул. Саме тут вiн добре вивчив татарську й турецьку мови (ще ранiше вiн опанував польську мову та латину). Через декiлька рокiв його викупила з неволi мати. Певно, десь наприкiнцi 1624 р. Богдан Хмельницький був на волi в Украiнi, а на самому початку 1625 р.