Мир хатам, війна палацам

 – І жаль же мене бере, Даниле, такий жаль! Своiми словами розказати не можу!

– І з чого жаль? – неуважно поцiкавився Данило.

Думками вiн був зараз далеко вiд Харитона – бiля Тосi, i ще далi – в невизначених обрисах свого майбутнього, яке вiднинi починало перетворюватись на сучасне.

– Ну як же не жаль? І який це дiдько напоумив тебе з парубкiв та в жонатi чоловiки передчасно пертися?

Данило почервонiв. Вiн i сам ще стидався свого нового стану, особливо перед товаришем, з яким змалку босими ногами толочив куряву по цiлому Печерську, i тому обiзвався на Харитоновi слова з неприхованим викликом:

– А що?

– Та збиралися ж ми з тобою, як менi мiсяць побувки закiнчиться, разом iхати на Донеччину…

– Мое слово – закон! – одрубав Данило.

 – Сказав, що поiдемо, значить – поiдемо.

– А Тоську тут покинеш? – з надiею похопився Харитон.

– Хiба помiж шахтарiв одружених не бувае? – огризнувся Данило.

 – Сам же казав: у нас, на Нахалiвцi, можна землянку викопати i – живи собi хоч i цiлим сiмейством.

– Ех! – махнув рукою Харитон i навiть розтяг мiх своеi гармонii на акордi ля-мiнор. – Не той коленкор! Коли ми з тобою – парубки, сюди подались, туди подались – шукаемо, де краще знайдемо. А жонатий робiтник у нас, на Донеччинi, знаеш, що таке? Жiнкою та дiтьми у нас, на Донеччинi, франко-бельгiйська компанiя шахтаря до мiсця прив'язуе: зразу йому куток у казармi або й халупку на виселку! І тодi вже годi: не бунтуй, не переч, бо в два щоти тебе з усiма каструлями та пелюшками – геть.

– Тепер же – революцiя, – насупився Данило, – не те що за старого режиму!

– У вас тут хiба революцiя? – презирливо скривився Харитон. – От у нас, на Донеччинi, революцiя так революцiя! Слюсар Клим Ворошилов пролетарську Червону гвардiю органiзовуе, як у самому Петроградi! Зась – каже всяким меншовикам!

Меншовикiв Харитон з Данилом справдi вважали якимсь паскудством: слово «меншовик» в iх парубоцькому колi вживалося як дошкульна лайка.

Але кинув цю образу в спiрцi батьковi Данило зовсiм не тому, що знав батьковi полiтичнi погляди як меншовицькi, i заперечував iх, сам додержуючись противних – бiльшовицьких. Нi. Батьковi погляди Данило знав погано, та й у бiльшовицьких теж мало розбирався.