Мир хатам, війна палацам

– Як у военних сферах мiркують: нарiжуть селянам землi чи не нарiжуть? І як ви собi, товаришу землячок, полагаете: брати зразу чи, може, почекати, доки надiйде з позицiй мiй солдат, синок Дем'ян? Адже, треба полагать, солдатовi, ще й при Єгорiях, з ранами за вiру, царя i отечество надiлятимуть бiльше проти тих, которi в тилу? Тiльки ж – як же його чекати, коли земелька вже паруе i протряхати почала?…

На всiх базарах Киева – i на Печерському, i на Сiнному, i на Галицькому, i на Бессарабцi, i навiть на Житньому, – задовiльноi вiдповiдi на свое запитання Оксентiй сьогоднi так i не дiстав.

А земля, справдi, парувала, вже й протряхала, i помiщики докiнчували обсiватись яриною – «на оборону»,

Весiлля на Рибалкькiй

1

Данило i Харитон з Флегонтом упоралися з усiма справами ген пiсля полудня, але виконали всi завдання успiшно.

На «першу чарку» запрошено десяток печерських парубкiв. З «троiстими музиками» – цимбали, скрипка та бубон – домовлено задурно: бо ж своi хлопцi! Добуто й цеберко «оковитоi» в панi Капiтолiни – тiльки пiд Данилiв пiджак та Харитонову гармонiю.

Попереджено i голову секцii народного спiву печерськоi «Просвiти», студентку Марину Драгомирецьку.

Навдивовижу, студентка Марина Драгомирецька прийти на весiлля не вiдмовила i навiть виявила з приводу того гаряче захоплення. За ii словами, вона змалку тiльки про те й мрiяла, щоб побачити справжне народне весiлля – в усiй його самобутностi та багатствi фольклору й етнографii.

Коли ж до ii свiдомостi дiйшло, що весiлля це буде не абияке, а – революцiйне, без попа i церкви, то запальна студентка обiзвала Данила з Тосею «аргонавтами», Даниловi трусила руку кiлька хвилин, а Тосю пообiцяла зацiлувати до смертi i заявила, що iхнi iмена будуть неодмiнно записанi на мармурових скрижалях iсторii Украiни.

Марина – дарма що закiнчила росiйську гiмназiю i виховувалася змалку в родинi твердих росiйських традицiй – висловлювалась украiнською мовою якось особливо смаковито: демонстративно, з викликом, – щоб це почули всi i або почали зразу наслiдувати iй, або, навпаки, негайно спровокувалися на непримиренну суперечку щодо Украiно-росiйських взаемовiдносин.

Ідея вiдстоювання прерогатив скривдженоi i знедоленоi украiнськоi нацii опанувала Маринку ще в шостому класi гiмназii, в нелегальному украiнському гiмназичному гуртку, – пiсля читання забороненого шевченкiвського «Кобзаря».