Мир хатам, війна палацам

Наркис теж загримiв громоподiбним басом:

– Чому гвалт, а бiйки не бачу? Чом мовчите, нищii духом? Кричи! Галасуй! Бий! Я вiдповiдаю! Амiнь, i бога нет! Хай живе «свобода личности»!

П'яно гикнувши, вiн заспiвав:

Задуши своего хозяина,

а потом иди на виселицу —

так сказал Равашоль…

Наркис Уведенський був попович з хутора Совки – недовчений семiнарист, вигнаний з семiнарii за участь у експропрiацii поштовоi контори на Демiiвцi в дев'ятсот дванадцятому роцi.

Пiсля виходу з в'язницi вiн покаявся i пiшов служкою в лавру, де й проявився в нього видатний малярський талант: Наркис став «богомазом» i писав «нерукотворнi» iкони на продаж прочанам. Лавра сплачувала йому за дошку сiмдесят п'ять копiйок, а з богомольцiв правила по три п'ятдесят. Художниковi це було кривдно. Вiн почав малювати i вдома та продавати по п'ять за пару. Коли це стало вiдомо настоятелевi лаври, то вiн прокляв його i об'явив прочанам, що Наркисовi iкони – рукотворнi. Тодi ображений Наркис привселюдно, пiсля заутренi проти Великодня, оголосив мiж людей, що й «нерукотворнi» малюе теж вiн. За це його монахи люто побили i запроторили в печеру до святих мощей. Але Наркис вигрiб у глинi пролазку, з печери втiк i в пiдлаврському шинку панi Капiтолiни присягнув поставити лаврську дзвiницю раком. Тим-то, тiльки сталася Лютнева революцiя, Наркис з'явився в лаврi i кинув у льох пiд дзвiницею двi гранати Новицького. Гранати, дарма що крупнокалiбернi, нiякоi шкоди грубезним лаврським мурам не заподiяли, а Наркиса схопила мiлiцiя i приставила в Старокиiвський участок. Тут Наркис заявив, що лавру хотiв висадити в повiтря з iдейних мiркувань, бо вiн – анархiст-iндивiдуалiст i атеiст-анти-марксист, i тому з участку був звiльнений. Пiсля того вiн виступав на мiтингах, як жертва беззаконноi властi царя на землi i Бога в небi, з категоричною вимогою, щоб негайно в цiлому свiтi восторжествувала «анархiя – мать порядку». У вiльнi години вiн ходив по дворах «за презренным металлом на пропитание», наймаючись фарбувати що е по господарству: кому – паркан, кому – дверi та причiлки, кому – вiконницi чи скриню до посагу. Вiдмовити йому боялися всi вiд Печерська i до Подолу: фiзичноi сили та зухвальства Наркис був неперевершених. П'яним вiн напивався ще вдосвiта.