Американська криптологія. Історія спецзв'язку

Головну роль у всiй цiй справi зiграли криптоаналiтичнi здiбностi, виявленi трьома молодими шифрувальниками Лiнкольна. За це кожний з них одержав збiльшення до зарплатнi розмiром у 25 доларiв на мiсяць.

Усього за час вiйни Пiвнiч передала приблизно 6,5 мiльйона телеграм. Конфедерати здiйснювали перехоплення iхнiх телеграфних повiдомлень, багато з яких, зазвичай, шифрувалися. iхня кавалерiя робила нальоти на пункти зв'язку, що приводило до компрометацii систем шифрування федералiв та дозволяло конфедератам одержувати ключi й iнформацiю про вiдкритi тексти, що вiдповiдали вiдомим шифрованим текстам.

Крiм того, шифри федералiв мали слабкостi. Незважаючи на все це, конфедерати так i не навчилися розкривати шифрованi повiдомлення федералiв.

Вони iнодi, навiть, не могли правильно розшифрувати своi власнi повiдомлення, не дивно, що iм не вдалося прочитати жодного шифрованого повiдомлення федералiв. Цьому факту було б важко повiрити, якби конфедерати самi не визнали його, надрукувавши у своiх газетах кiлька шифрованих повiдомлень iз проханням iхнього дешифрування.

Федерали також захоплювали шифри Пiвдня та здiйснювали перехоплення кур'ерiв iз шифрованими повiдомленнями. Так, наприклад, у 1863 роцi пiд час облоги мiста Вiксберга вiйська У. Гранта захопили вiсiм повстанцiв i в одного з них знайшли криптограму. ii вiдправили до Вашингтона криптоаналiтикам Президента, якi успiшно справилися з черговим завданням. Хоча дешифрування цiеi телеграми не допомогло Гранту «взяти» Вiксберг, але воно дало федералам один з ключiв, якими конфедерати користувалися пiд час вiйни.

Шпiони як федералiв, так i конфедератiв зашифровували своi повiдомлення дуже простими шифрами. Так, прихильниця Пiвночi Елiзабет Ван Лью захищала своi агентурнi донесення за допомогою буквено-цифрового шифру, основаного на квадратi Полiбiя. А прихильниця Пiвдня Роза Грiнхоу захищала своi агентурнi донесення за допомогою шифру випадковоi замiни.

Із закiнченням громадянськоi вiйни та перемогою федералiв розробкою кодiв i шифрiв став займатися Державний департамент США.

У 1867 роцi держсекретар Уiльям Генрi Сьюард (1801—1872) розробив код Держдепартаменту на 148 сторiнках. Однак процес кодування та декодування виявився для дипломатiв дуже складним. Тому у 1871 роцi начальник корпусу зв'язку полковник Альберт Майер розробив для Держдепартаменту код на 88 сторiнках, що складався з однiеi частини. Книга мiстила коди для часу дiб, днiв, мiсяцiв i – вперше в iсторii кодiв – рокiв.