Американська криптологія. Історія спецзв'язку

Однак на той час один iз пiдлеглих Ярдлi зробив воiстину нечуваний подвиг, вивчивши у цей термiн дуже важку японську мову.

У 1920 роцi Ярдлi доповiв про розкриття 4-х японських кодiв, але це ствердження було не цiлком коректним, оскiльки розкритi системи були не кодами, а шифрами, причому досить невисокого рiвня стiйкостi. Однак незабаром пiсля цього «Бюро шифрiв» дiйсно досягло вражаючих успiхiв. Усього з 1917 по 1929 роки американцi зумiли скомпрометувати 31 японську шифросистему (умовнi позначки вiд «JA» до «JZ» i вiд «JAA» до «JЈЈ») i прочитати 10000 текстiв, 1600 з яких вiдносилися до Вашингтонськоi конференцii.

Це було дуже високим показником, особливо з урахуванням гостроi нестачi спiвробiтникiв зi знанням мови.

Улiтку 1921 року АЧК прочитав японську шифротелеграму вiд 5 липня, яка була направлена до Токiо послом Японii в Лондонi та мiстила першi згадування про конференцiю з роззброення, що повинна була вiдбутися в листопадi у Вашингтонi. Пiсля цього читання японського дипломатичного шифролистування стало настiльки регулярним, що за кiлька мiсяцiв до вiдкриття конференцii були введенi щоденнi поiздки кур'ерiв мiж АЧК i Держдепартаментом.

Одна офiцiйна особа в урядi США з посмiшкою помiтила, що керiвники Держдепартаменту вiдносилися до роботи криптоаналiтикiв з АЧК iз замилуванням i щоранку читали дешифрованi ними японськi криптограми, попиваючи при цьому апельсиновий сiк або каву.

Метою Вашингтонськоi конференцiя з роззброення було обмежити тоннаж великих вiйськових кораблiв. По мiрi того, як переговори наближалися до свого головного результату – договору п'яти держав, який встановлював визначене спiввiдношення тоннажу для Англii, Італii, США, Францii i Японii, персонал Ярдлi читав усе бiльшу кiлькiсть секретних шифрованих iнструкцiй, що призначалися для краiн, що брали участь у переговорах.

Вiн писав: «Американський чорний кабiнет, глибоко захований за надiйними запорами, усе бачить й усе чуе. Хоча вiконницi закритi й вiкна ретельно зашторенi, його гострий зiр спостерiгае за тим, що дiеться на секретних нарадах у Вашингтонi, Женевi, Лондонi, Парижi, Римi i Токiо. Його чутливi вуха чують навiть найслабший шепiт у столицях iноземних держав».

Кожен учасник переговорного процесу у Вашингтонi прагнув домогтися найбiльш сприятливого для себе тоннажного спiввiдношення. Найагресивнiшою виявилася Японiя, що виношувала широкомасштабнi задуми, пов'язанi з експансiею в Азii, але побоювалася викликати невдоволення своiми дiями з боку США.