Європейська криптологія

Для зашифровування третьоi букви ми повернемося знову до першого шифроалфавiту (R ? U), а щоб зашифрувати четверту букву, ми знову звернемося до другого шифроалфавiту (A ? U) i так далi: I ? M, N ? H, E ? H. В результатi отримаемо такий шифротекст: ZEUUMHH.

Основна перевага системи Альбертi полягала в тому, що однаковi букви у вiдкритому текстi не обов'язково залишалися однаковими у шифротекстi. Точно так повторюванi букви у шифротекстi були рiзними буквами вiдкритого тексту.

В своiй книзi Альбертi запропонував також свiй власний шифр iз нескромною назвою «шифр, гiдний королiв», який зробив шифровку дуже стiйкою до «злому».

Реалiзацiя шифру забезпечувалась за допомогою механiчного шифрувального диску, що було також одним з найважливiших винаходiв Альбертi.

Шифрувальний диск складався з великого зовнiшнього диска та рухомого внутрiшнього диска. Окружнiсть зовнiшнього диска була роздiлена на 24 рiвнi сектори, до яких були вписано 20 букв латинського алфавiту в iхньому природному порядку та 4 цифри.

При цьому з алфавiту були вилучено 6 букв, без яких можна було обiйтися – H, J, K, U, Y, W. Окружнiсть внутрiшнього диска була роздiлена також на 24 сектори, до яких були вписанi букви змiшаного латинського алфавiту.

Маючи два такi прилади, кореспонденти домовлялися про першу iндексну букву на рухомому диску. При шифруваннi повiдомлення вiдправник ставив iндексну букву проти будь-якоi букви великого диска. Вiн iнформував кореспондента про таке положення диска, записуючи цю букву зовнiшнього диска як першу букву шифротекста.

Чергова буква вiдкритого тексту вiдшукувалася на нерухомому диску, i буква меншого диска, що стояла проти неi, була результатом ii шифрування. Пiсля того, як були зашифрованi декiлька букв тексту, положення iндексноi букви змiнювалося, про що також повiдомлялося кореспонденту.

A B C D E F G I L M N O P Q R S T V X Z. 1…2 3. 4

L G A Z E N B O S F C H T Y. Q I. X K V P ET M R D

Так, наприклад, для iндексноi букви «L» одним з багатьох варiантiв шифрування слова «PRESIDENT» може бути «ATQEIOZECX», а iншим – «BHYZQBAZFI» тощо.

B C D E F G I L M N O P Q R S T V X Z 1. 2..3. 4 A

L G A Z E N B O S F C H. T Y Q I X K V P ET M R D

Такий шифр мав двi особливостi, що робили винахiд Альбертi важливою подiею в iсторii криптологii. По-перше, на вiдмiну вiд шифрiв простоi замiни шифродиск використовував не один, а декiлька алфавiтiв для зашифрування. Такi шифри одержали назву багатоалфавiтних.