Європейська криптологія

«Полiграфiя» являла собою збiрник з 6 книг i мiстила стовпцi латинських термiнiв, слiв, поставлених у вiдповiднiсть буквам вiдкритого тексту, та першу квадратну таблицю, основу багатоалфавiтноi замiни.

Хоча у працi Тритемiя було описано багато шифрiв – як iснуючих у той час, так i винайдених самим автором, вона була пронизана кабалiстичними й окультними алюзiями.

В результатi книга викликала гнiв багатьох монархових дворiв Європи, якi думали, що Тритемiй видав у нiй занадто багато таемниць.

Крiм того, Римська католицька церква вважала працi Тритемiя еретичними та у 1609 роцi внесла його книги до списку заборонених. Ця заборона тривала 250 рокiв.

У 1541 роцi книга була перевидана французькою мовою, а незабаром був зроблений ii переклад на нiмецьку мову. У цiй книзi Тритемiй зробив двi новi пропозицii в криптологii: вiн запропонував шифр «Аве Марiя» i шифр, побудований на основi ключа, що перiодично зрушуеться.

Шифр «Аве Марiя» грунтувався на принципi замiни заздалегiдь обговорених слiв на букви шифротексту.

З таких слiв складалося зовнi «безневинне» повiдомлення. Наприклад, замiнимо букви «А», «К», «Т» на такi слова: «А» – чекаю, мiй; «К» – вдома, ключ; «Т» – я, тут. У такому разi позитивна таемна вiдповiдь на задане питання може мати декiлька варiантiв: «Я чекаю вдома» або «Тут мiй ключ».

Другим бiльш серйозним шифром була «таблиця Тритемiя» – квадратна таблиця розмiром 24х24 з багатьма алфавiтами, яка була названа «tabula recta».

Алфавiти були записанi в рядки таблицi один пiд iншим, причому кожний з них був зрушений на одну позицiю влiво в порiвняннi з попереднiм.

Тритемiй пропонував використовувати цю таблицю для багатоалфавiтного шифрування найпростiшим з можливих способiв: перша буква тексту шифрувалася першим алфавiтом, друга буква – другим тощо. У цiй таблицi не було окремого алфавiту вiдкритого тексту, для цiеi мети служив алфавiт першого рядка. Таким чином, слово «UKRAINE» перетворювалося у шифротекст «ULTDNSL».

Перевага цього методу шифрування в порiвняннi з методом Альбертi полягала в тому, що кожна чергова буква текста шифрувалася новим алфавiтом. Альбертi змiнював алфавiти лише пiсля трьох або чотирьох слiв. Тому його шифротекст складався з вiдрiзкiв, кожний з яких мав закономiрностi вiдкритого тексту, що допомагали розкрити криптограму. Шифрування по буквах не давало такоi переваги.