Радянський спецзв'язок

Важливо пiдкреслити, що в кiнцi 1920-х – першiй половинi 1930-х рокiв застосування принципу ВЧ телефонування (перенесення розмовного частотного спектру у ВЧ область) вважалося гарантом забезпечення конфiденцiйностi телефонних переговорiв. Тому органiзацiя урядового зв'язку по каналах низькоi частоти (далi – НЧ) допускалася лише у виняткових випадках.

Цей чинник зумовив необхiднiсть упровадження на мережi мiжмiського урядового зв'язку вiтчизняноi ВЧ апаратури. Найважливiше значення мало впровадження апаратури ВЧ телефонування (ущiльнення) на повiтряних лiнiях зв'язку.

Це дозволило по однiй парi мiдних проводiв передавати одночаснi декiлька телефонних розмов, що пiдвищило ефективнiсть використання дорогих лiнiйних споруд.

Завдання органiзацii виробництва подiбноi апаратури тривалий час значно випереджала економiчнi можливостi краiни. Рiч у тому, що першi дослiди багатоканального телефонування в СРСР проводилися ще у 1921 роцi колективом iнженерiв радiовiддiлу та радiолабораторii московського заводу «Электросвязь» пiд керiвництвом В.

М.Лебедева.

Найбiльш раннi зразки апаратури ВЧ телефонування були фактично радiоапаратурою, пристосованою для роботи по кабелях. Першi дослiди передачi розмовних сигналiв по проводах методом радiозв'язку були здiйсненi у 1922 роцi. У 1922—23 роках в Нiжегородськой лабораторii iнженером А.Ф.Шорiним проводилися першi дослiди у справi застосування методiв радiозв'язку для передачi телеграфних сигналiв.

У 1923 роцi учений П.В.Шмаков закiнчив дослiди з одночасноi передачi 2-х телефонних переговорiв на ВЧ i одного – на НЧ по кабельнiй лiнii протяжнiстю 10 кiлометрiв.

А у 1925 роцi на ленiнградськiй науково-випробувальнiй станцii пiд керiвництвом П. Азбукiна була вперше розроблена та виготовлена апаратура ВЧ телефонування для мiдних ланцюгiв. Вона була встановлена на лiнii Ленiнград (нинi – Санкт-Петербург) – Бологое На цiй же лiнii були здiйсненi першi дослiди, пов'язанi з отриманням декiлькох телеграфних зв'язкiв замiсть одного телефонного. Для цього була застосована так звана система тонального частотного телеграфування.

У 1927 роцi була створена апаратура ВЧ телефонування «ОСА-406», що дозволила здiйснювати по одному мiдному ланцюгу 3 телефоннi розмови. У листопадi 1927 року була введена в дiю найбiльша по протяжностi лiнiя телефонного зв'язку в Європi (3268 км.) Ленiнград – Баку. У 1930 роцi були побудованi лiнii мiжмiського ВЧ зв'язку Москва – Ленiнград i Москва – Харкiв (столиця Украiни) через Тулу, Орел i Курськ.