Радянський спецзв'язок

До 1936 року ВЧ зв'язок був встановлений з 12 адмiнiстративними центрами СРСР, зокрема iз Смоленськом i Мiнськом (1932), Горьким (нинi – Нижнiй Новгород) i Ростовом (1933), Киевом (1934), Ярославлем, Тбiлiсi i Севастополем (1936). А до 1937 року в мережу ВЧ зв'язку були включенi 10 урядових дач Чорноморського узбережжя.

До того ж збiльшення кiлькостi периферiйних станцiй та числа абонентiв урядового зв'язку, що ними обслуговувалися, потребувало налагодження виробництва АТС. Тому ще у 1937 роцi на заводi «Красная Заря» пiд керiвництвом i за безпосередньою участю Ільiнського була розроблена перша мiжмiська АТС для ВЧ зв'язку на 5 абонентiв i 10 каналiв «МА-5» та ii зменшений варiант на 3 абоненти «МА-3».

У 1938 роцi ця апаратура, що дозволяла здiйснювати автоматичне з'еднання абонентiв, пройшла державнi iспити, а з початку 1939 року поступила в серiйне виробництво. А для станцiй урядового зв'язку у тому же роцi була розроблена спецiальна установка – стояк буферного електроживлення, що забезпечував роботу ВЧ станцiй у польових умовах i при виходi з ладу джерел електроживлення загального користування.

Таким чином, протягом всього трьох рокiв (1934—1937) був здiйснений iстотний стрибок у галузi розвитку вiтчизняних засобiв електрозв'язку, що дозволив створити передумови для впровадження на мережi урядового зв'язку каналоформуючоi (ВЧ телефонування i телеграфування) та комутацiйноi апаратури, що вiдповiдала б вимогам часу.

З 7 серпня 1937 року ВУЗ як 8-е вiддiлення увiйшло до складу 12-го вiддiлу (оперативноi технiки) ГУДБ, який був утворений наказом НКВС №00464.

На укомплектовування цього вiддiлу були видiленi штати та особовий склад 5-го, 6-го, 7-го, 8-го i 9-го вiддiлень 2-го вiддiлу ГУДБ, 5-го вiддiлення 9-го вiддiлу ГУДБ i спецгрупи 3-го вiддiлу ГУДБ.

З 23 вересня 1937 року ВУЗ було перейменоване у 3-е вiддiлення 12-го вiддiлу. З 9 червня 1938 року наказом НКВС №00378 вiддiл був перейменований у 2-й спецвiддiл, а ВУЗ у його складi став 3-м вiддiленням.

Його начальником став лейтенант держбезпеки Воробйов, а його помiчником – лейтенант держбезпеки Ільiнський.

Спецвiддiл здiйснював так звану мiкрофонну та телефонну роботу, проводив перлюстрацiю, обслуговував урядовi органи урядовим ВЧ-зв'язком, виготовляв необхiднi в оперативнiй роботi вiддiлiв рiзного роду документи, вiв перехоплення радiопередач закордонних станцiй, виявляв нелегальнi станцii на територii СРСР, проводив секретнi виiмки.