Радянський спецзв'язок

У 1939 роцi були вiдкритi ВЧ станцii в 24 мiстах краiни: столицях союзних i автономних республiк (2), центрах краiв i областей (16), а також районних центрах i мiстах обласного пiдпорядкування (6), причому вiдкриття 4 крупних ВЧ станцiй (Іркутськ, Новосибiрськ, Чита, Хабаровськ) було обумовлене введенням в експлуатацiю магiстралi Москва-Хабаровськ, що дозволило включити в сферу дii мiжмiського ВЧ зв'язку обширнi регiони Забайкалля i Далекого Сходу.

Кожна з кiнцевих i промiжних ВЧ станцiй здiйснювала експлуатацiю не тiльки своеi дiлянки магiстралi або напрямку урядовому зв'язку, але й абонентськоi мережi (сукупнiсть лiнiй, прокладених до мiсць розташування конкретних абонентiв, тобто, в даному випадку, до телефонних i телеграфних ВЧ апаратiв).

При цьому абонентськi пункти знаходилися деколи на значнiй вiдстанi вiд примiщень станцiй i навiть населених пунктiв, в яких станцii розмiщувалися. Наприклад, до кiнця 1938 року севастопольська ВЧ станцiя обслуговувала 7 вiддалених абонентських пунктiв; сочинська – 3; мурманська, вiнницька, ярославська – 1 тощо.

Оскiльки окремi вузли обслуговували абонентськi пункти на об'ектах, що ретельно охоронялися НКВС (наприклад, 10 урядових дач Чорноморського узбережжя), iх експлуатацiя була пов'язана з труднощами мiжвiдомчого характеру. Із спогадiв Петра Миколайовича Воронiна, що працював у 1940—1941 роках iнженером ВУЗ: «На Кавказi i в Криму було декiлька державних дач, на кожнiй з яких – своя станцiя урядового зв'язку.

Загальне керiвництво експлуатацiею та розвитком урядового зв'язку з 1938 року здiйснювали:

– у центрi – начальник 2-го спецiального вiддiлу НКВС i його заступник через начальника вiддiлення урядового зв'язку;

– на периферii – начальники 2-х спецiальних вiддiлiв i вiддiлень НКВС союзних республiк, управлiнь (УНКВС) краiв i областей через начальникiв вiддiлень (груп) урядового зв'язку.

Узгодження дiй рiзних структурних пiдроздiлiв НКВС деколи здiйснювалося на нарадах представникiв i керiвникiв цих пiдроздiлiв. Одна з таких нарад, проведена 5 червня 1938 року, переслiдувала мету упорядкувати процес функцiонування Кавказького (сочинського) i Кримського (симферопольського) вузлiв урядового зв'язку.