Російська криптологія

Найчастiше Катерина II читала дешифрованi листи до послiв у Санкт-Петербурзi навiть ранiше, нiж вони самi.

Обсяг перлюстрацii був фантастично великим. У 1771 роцi кiлькiсть перехоплених депеш тiльки прусського посла становила 150 (125 вiдправлених та 25 отриманих), написаних рiзними шифрами. У 1780 роцi австрiйський посол використовував 8 типiв шифрiв, обсяги цифрових текстiв досягали 15 сторiнок перехоплених близько 140 депеш. Поточне дешифрування здiйснювали «канцелярськi служителi» за допомогою ключiв, знайдених, перекуплених або викрадених Епiнусом.

У кiнцi XVIII ст. дешифрувальна служба Росii також читала французьке дипломатичне листування. Цей результат був отриманий в результатi поеднання аналiтичних методiв розкриття шифрiв, якими користувалася криптослужба, i роботи агентiв росiйськоi розвiдки, що здобували французькi шифри. Росiйське посольство через секретаря посольства Мешкова завербувало до себе на службу як секретного агента одного з чиновникiв Мiнiстерства закордонних справ Францii.

Таким чином, росiйський посол у Францii барон Смолiн отримував i пересилав до Петербурга шифри та ключi до них, якими користувалися у своему листуваннi мiнiстр закордонних справ Францii граф Монморсi i французький повiрений в справах в Росii Дружинi.

В результатi Росiя отримувала розвiдувальну iнформацiю протягом тривалого перiоду, навiть пiсля того, як Смолiн вимушений був покинути революцiйну столицю Францii пiсля невдалоi спроби допомогти вiдвезти Людовика XVI з Парижа.

Крiм дешифрування Епiнус займався також i розробкою шифросистем.

Його пiдлеглi готували конкретнi «цифири», якi тиражувалися на бланках, що друкувалися в академiчнiй друкарнi (аркушi облiковувалися). «Цифирные азбуки и разныя другия бумаги тайн подлежащие» зберiгалися в КЗС в окремому вiд користувачiв сховищi в iдеальному порядку та видавалися для шифрування й дешифрування депеш на лiченi години, що були вказанi у вiдомостях. Цi операцii проводилися навченими «розбирачами», якi перебували на посадах актуарiусiв.

Шифрування кореспонденцii iмператрицi й Кабiнету здiйснював кабiнет-мiнiстр та його штат, а у Канцлера – чотири секретарi, якi працювали цiлодобово. Одним з них багато рокiв був росiйський письменник Денис Іванович Фонвiзiн. Перевезення шифрiв i депеш до Канцлера або Кабiнету здiйснювалося кур'ерами з сержантiв гвардiйських полкiв iз жорстко нормованим часом руху.

Завданням незрiвнянно бiльш складним, нiж створення шифрiв, було для Епiнуса дешифрування текстiв.