Російська криптологія

«Проста лiторея» полягала в тому, що кожен iз десяти по порядку азбуки приголосних, поставлених в одному ряду, замiнювався вiдповiдною нею буквою в другому такому ж ряду, що складався з останнiх десяти приголосних, що йдуть в зворотному (справа налiво) порядку.

Перший документ, який дiйшов до нас та мiстив даний тип криптосистеми, датувався 1229 роком. Однак по-справжньому широке поширення вона здобула наприкiнцi XVII столiття. Ключ до «простоi лiтореi» такий:

.Б..В. Г Д Ж З.

К Л М Н

Щ Ш Ч Ц Х Ф Т С. Р П

Слово «УКРАЇНА», записане «лiтореею», виглядае так: «УТМАІПА».

Бiльш складним рiзновидом «лiтореi» була так звана «мудра лiторея», де всi букви кириличноi абетки, включаючи голоснi, замiнялися на iншi букви. До цього ж виду тайнопису, який використувався у XVI – XVII ст., вiдносився тайнопис «в квадратах», де таблицi замiни букв виписувалися у виглядi квадратiв. Нерiдко писарi вдавалися до написання фраз у зворотному порядку, складаючи своерiднi криптограми, або не дописували букви -подiбний шифр називався «полусловицей».

Цифрова система тайнопису, яку тодi називали «счётная» або «цифирная», заснована на вживаннi букв як цифр i на рiзних практичних дiях з ними, була дуже поширеною i, до того ж, iз досить раннього часу. Слiд сказати, що в староруських рукописах траплялися рiзнi ii види: проста та складна цифрова система, описова система, система особливого застосування арабських цифр, система значкiв, тобто з використанням рiзних значкiв для позначення цифр-букв.

Цифровий тайнопис iснував на Русi вже на самому початку XIV ст.

Простий цифровий тайнопис полягав у тому, що для кожноi цифри-букви, яка вiдповiдала бажанiй в звичайному письмi буквi, давалося декiлька переважно однакових доданкiв. Так, щоб отримати потрiбну букву, треба було провести складання, а отримана сума, зображена вiдповiдною цифрою-буквою, i була шуканою буквою.

Рiдше сума складалася з рiзних цифр-букв, причому кожна група цифр-доданкiв вiддiлялася яким-небудь знаком або пропуском вiд сусiднiх. Букви, що не мали цифрового значення, залишалися незмiнними.

Арабськi числа почали використовуватися як тайнопис лише з того часу, як вони почали входити у вживання у росiйськiй писемностi, тобто з другоi половини XVI ст. на росiйському пiвденному заходi i з початку XVII ст. на пiвнiчному сходi.