Російська криптологія

росiйськi посли за кордоном почали отримувати шифри у виглядi таблиць замiни, якi потрiбно було «вытвердить гораздо памятно». У наказi царя Федора Іоановича, даному у 1589 роцi послу Миколi Воркачу, йому доручалося «писать письма мудрою азбукою, чтоб оприч Царского величества никто не разумел». У тiй азбуцi кожна буква замiнювалася своiм особливим знаком.

«Подъячие Посольского приказа», що пiдтримували зв'язки з царськими представниками закордоном, нерiдко користувалися шифрованим листуванням, яке називали «затейным письмом».

Ключ до розшифрування цих послань не записувався, його заучували напам'ять. Існували рiзнi варiанти таемного письма, але за правилами конспiрацii нiхто з пiдданих не повинен був знати усiх варiантiв тайнопису.

З початком правлiння династii Романових (1613) змiцнюються основи феодального ладу. У 1619 роцi з польського полону повернувся батько царя Михайла Романова Федiр, пострижений Борисом Годуновим у монахи пiд iменем Фiларета.

Вiн особисто займався справами «Посольського наказу» та навiть розробляв дипломатичнi шифри. Шифри, що використовувались у той час, були шифрами простоi замiни та перестановки.

Самi перестановки були достатньо простими. Наприклад, вiдкритий текст розбивався на склади, пiсля чого в них здiйснювалася перестановка букв. Так слово «УЖГОРОД» перетворювалося у слово «ЖУОГДОР».

У 1633 роцi патрiарх Фiларет написав «для своих государевых и посольских тайных дел» особливу абетку i «склад затейным письмом». Зберiгся наказ росiйському представнику у Швецii Д. Францбекову, з якого видно, що при складаннi повiдомлень царю посол повинен був використовувати тайнопис. Наказ закiнчувався таким чином: «Да что он, Дмитрий [Францбеков], будучи в Свее [Швецii], по сему тайному наказу о тех или иных о наших тайных делах и наших тайных вестей проведает и ему о всем писати ко государю царю и великому князе Михаилу Федоровичу всея Руси к Москве по сему государеву тайному наказу

закрытым письмом».

До наших часiв дiйшла чернетка цього наказу, у якому слово «затейным» закреслене i замiнене «закрытым». Отже, можна дiйти висновку, що в Росii тайнопис перетворився в один iз засобiв збереження державних таемниць.