Радянська криптологія

Роман Крiвош продовжував свою службу як фахiвець-криптограф Спецвiддiлу НКВС i у 1942 роцi був нагороджений медаллю «За трудову вiдмiннiсть». Його батько Володимир Іванович Крiвош-Неманiч помер 4 серпня 1942 року в Уфi.

Штатним спiвробiтником Спецвiддiлу став i талановитий криптолог «охоронки» Іван Зибiн. Ще довгi роки вiн успiшно працював у криптослужбi, допомагаючи створювати вже радянську школу криптологiв. Перед молодими спiвробiтниками вiн не боявся розповiсти, що у свiй час дешифрував деякi листи Ленiна! Утiм, справа ця була не дуже складною… Подальша його доля на даний час залишаеться невiдомою.

Робота Спецвiддiлу розпочалася з детального вивчення спадку, отриманого з архiвiв спецiальноi служби дореволюцiйнiй Росii. Це були шифри, iх детальний опис, документи з дешифрування, матерiали шифроперехвату. Серед цих документiв, зокрема були матерiали з дешифрування шифрiв Туреччини, Персii, Японii, iнших держав, а також копii i оригiнали шифрiв США, Нiмеччини, Японii, Китаю, Болгарii, навчальнi посiбники тощо.

Спiвробiтники вiддiлу ретельно вивчали цi матерiали, усвiдомлюючи важливiсть своеi роботи. Велику роль в цей i подальший перiоди зiграли знання i досвiд Зибiна, Крiвоша-Неманiча та iнших «царських» криптологiв. При iх активнiй участi при Спецвiддiлi були органiзованi 6-мiсячнi курси, на яких вивчалися основи криптографii, вирiшувалися завдання з дешифрування.

На курси набирали людей здiбних i грамотних. Перший випуск курсiв складався з 14 осiб, п'ятеро з яких пришли на роботу в дешифувальне вiддiлення вiддiлу, останнi – в iншi вiддiлення.

Необхiдною умовою успiшноi роботи Спецвiддiлу була наявнiсть матерiалiв шифроперехвату. У способах iх отримання зберiгалися традицii дореволюцiйних служб. Окрiм зняття копiй з шифровок iноземних держав, що проходили через Центральний телеграф або доставлялися дипломатичною поштою, чим займався вiддiл Полiтконтроля, було посилено перехоплення шифротелеграм, що передавалися по радiоканалах.

З цiею метою були задiянi вiйськовi радiостанцii, наданi в розпорядження Спецвiддiлу радiомовнi станцii, зокрема радiостанцiя Комiнтерну. Однак недосконалiсть радiоприймальноi апаратури, а також сильна зношенiсть не могли забезпечити високоi достовiрностi текстiв перехоплених шифротелеграм.