Радянська криптологія

Спецвiддiл станом на 20 травня 1942 року мав за штатом 683 одиницi та складався з 16 вiддiлень, завдання яких були такими:

– 1—8 – дешифрувально-розвiдувальна робота закордоном;

– 9 – складання, дослiдження та друкування кодiв для НКЗС, НКВТ, НКВС, НКО i НКВМФ;

– 10 – складання та друкування блокнотiв для НКО, НКВМФ, НКВС, НКЗС, НКВТ;

– 11 – здiйснення шифрозв'язку оперативно-чекiстських управлiнь i вiддiлiв НКВС; зашифрування та розшифрування телеграм, облiк i постачання шифродокументiв периферiйним органам НКВС i iх iнструктаж щодо шифрроботи;

– 12 – здiйснення шифрозв'язку таборiв НКВС, прикордонних, внутрiшнiх i оперативних вiйськ НКВС, Прокуратури, Вiйськовоi колегii Верховного суду СРСР;

– 13 – здiйснення шифрозв'язку закордонноi резидентури 1-го Управлiння НКВС;

– 14 – оперативно-чекiстське обслуговування шифрорганiв наркоматiв i iнших установ;

– 15 – перевiрка та допуск осiб, що працюють з секретними, мобiлiзацiйними та шифрувальними документами в установах i пiдприемствах; спецперевiрка особового складу, що працюють на особливо режимних пiдприемствах.

16 лютого 1942 року наказом НКО №0033 РУ ГШ ЧА було реорганiзоване в Головне РУ (далi – ГРУ), а 23 вересня наказом НКО №00222 з метою концентрацii зусиль щодо «розкриття» шифролистування супротивника дешифрувальна служба ГРУ була передана до 5-го спецвiддiлу НКВС. 3 листопада наказом НКВС №002424 на базi 5-го спецвiддiлу, до якого увiйшли 7-й вiддiл (дешифрувальний) 2-го Управлiння ГРУ та частини спецслужби внутрiшнiх вiйськ НКВС (радiорозвiдка) було утворено 5-е Управлiння НКВС.

Його начальником став старший майор держбезпеки Шевельов, а його заступником – комiсар держбезпеки Копитцев.

Ще у квiтнi-травнi 1941 року в криптослужбу НКВС було мобiлiзовано близько 50 молодих учених з Московського державного унiверситету (далi – МДУ) – математикiв i фiзикiв, а також випускникiв Вiйськовоi академii зв'язку. Вони не тiльки змогли швидко знайти в нiй свое мiсце, але й привнесли в криптоаналiтичну роботу новi iдеi.

Якщо «старi» фахiвцi умiли копiтко, крок за кроком накопичувати iнформацiю про ключ шифру супротивника, то математики, аналiзуючи логiку побудови лише частково вiдомого ключа, знаходили алгоритми його iстотного поповнення. Інженери i фiзики почали створювати та впроваджувати в аналiз шифрiв допомiжну технiку. Цi два чинники сприяли здiйсненню якiсного стрибка в розкриттi ключiв вермахту, що часто мiнялися.