Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)

Вiн знав, що Соломон чекав цiеi хвилини, але Соломон не мусив знати, що цiеi хвилини чекав також i вiн – Максим. Вiн сподiвався вiд цiеi, чи не единоi мислячоi людини на цiле мiсто i його околицi дiстати вiдповiдь на трагiчнi, болючi «проклятi питання» й побачити дороговказ…

– Будь ласка… – докинув Максим пошепки i, спираючись спиною об стiну, приготувався слухати. Але Соломон мовчав i задумливо дивився просто поперед себе, де на протилежнiй стiнi за лiжком висiла (замiсть килима нiби) прибита одним цвяшком, велика, як на цю хату, на всю стiну картина.

Зроблена на замовлення для церкви та так i не здана, вона тепер висiла, прикрашуючи хату й цi хрестини, дивно потрапляючи в тон подiй, що вiдбувалися, нiби iх доповнення чи закiнчення й у той же час – пролог до подiй, що надходили. Це був образ «ЙОСИП І МАРІЯ З ІІСУСОМ УТІКАЮТЬ В ЄГИПЕТ НА МАЛОМУ ОСЛЯТІ», зроблений за Густавом Доре, в олiйних фарбах.

Картину малював один iз кращих малярiв краiни – Максимiв друг i приятель Микола Д.

, що жив було в нього, втiкши з голодного Харкова. Церковний староста, замовивши цю картину, не взяв ii, бо цiна була «надто висока» – один кiлограм сала! І от картина лишилась висiти на стiнi, на однiм цвяшку, а маляра нiмцi повiсили… теж на однiм цвяху… Не за те, звичайно, що намалював цю картину, i навiть не за те, що перед тим неохайно був намалював Гiтлера, а за завiсу в театрi, – за те, що своiм пензлем зухвало висловив прилюдно розпач i зневiру в «новоевропейськiй» благословеннiй цивiлiзацii, на прихiд якоi вiн колись чекав як на порятунок i пролог до воскресiння своеi нацii, зустрiчаючи, як друзiв, ii носiiв та поставивши на карту все. За те, що потiм збунтувався й своiм пензлем кинув виклик… За це все його й повiсили. Мав з ним висiти й Максим, але тодi його зоря ще, мабуть, не закотилася. Петля випадково минула його, хоч i не було з того особливоi радости… Вiд друга залишилась ця картина та ще Бiблiя, iлюстрована Густавом Доре. З цiеi Бiблii вони користались удвох. Максим теж заробляв з неi хлiб, роблячи iнодi досить незграбнi гравюри по мiдi та по лiнолеуму для редакцiй з нагоди Рiздвяних та Великоднiх свят, сяк-так копiюючи з горя-бiди генiяльнi гравюри Доре. Яка iронiя i яка профанацiя мистецтва! Але що зробиш?.. Цю картину скопiював Микола теж iз тiеi Бiблii. Вона лишилась як спадщина по полум'яному друговi, напевно, не менш генiальному, нiж сам Густав Доре. І це – символiчна спадщина.