Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)

А люди…

Насамперед виявилося, що юнак серед приречених – це був Костик! Шiстнадцятирiчний коректор iз редакцii, недавнiй комсомолець Костик. Решта ж його й Максимових колег – не привертали особливоi уваги. То були чотири ряди однотипних якихось облич, землисто-сiрих, зарослих, напiвживих. Натомiсть привертали погляд iншi люди – солдати. Виявилося, що всi солдати, – як тi, що зiскочили з машини, так i тi, що оце пiдiйшли, – були якiсь не звичайнi собi солдати, якими iх звик бачити колись Максим, i навiть не такi, якими вiн уявив iх на пiдставi того, що бачив уночi, а якiсь особливi, зовсiм ще ним нiколи не баченi.

Мало того, що вони були всi з погонами й злi-презлi з вигляду (особливо ж були злi тi, що пiдiйшли), низькорослi, опецькуватi, понурi…

– Гвардейцi… – прошепотiв Василенко до Максима, вияснюючи йому те, що той знав i без нього.

Але мало було самоi цiеi налички, щоб зробити iх такими незвичайними. Інше робило iх незвичайними. От вони, тi гвардейцi, з соломою в шапках i в ковнiрах, iз вовчими вогниками в очах, стоять насупроти, мовчки озираючи iз-пiд лоба групу в'язнiв, а осторонь стоять iхнi якiсь начальники й щось радяться, позiхаючи.

Ба! Ось що робить iх надзвичайними! Всi тi гвардейцi одягненi в шинелi з англiйського сукна; деякi, замiсть повстяникiв, мали англiйськi черевики; а озброенi всi здебiльшого химерними американськими автоматами!.. Цiлком не звичайнi, а… «загрянишнi»! Лише матюкалися всi по-росiйському.

– А, трам-тарарам! – закипiв раптом один люто, вихопившись наперед.

Низькорослий i клишоногий, вiн шарпнув свою «американку»: – Я iх зараз одведу ось до Бога… цю мразь!..

Це, здаеться, був сам караульний начальник – карнач.

– Ну-ну, – озвався понуро заспаний офiцер старшоi ранги, досить неохайно вбраний також в англiйське зелене сукно й черевики. – Не дурiй, Кулагiн! Ще встигнеш…

Клишоногий спочатку завагався, а потiм вернувся на свое мiсце, не то гарчучи, не то скiмлячи – точнiсiнько так, як пес, якому не дозволено вхопити за литку спотиньга.

«Крок германський, автомат американський, штани англiйськi, матюки росiйськi!… Га! Ось вона, квiнтесенцiя епохи! ii дух, ii генiй у всiй красi й величi. Їi емблема, символ всесвiтнього унiверсального професiйного вбивцi».

Цього нiхто не сказав уголос. Лише подумав. Це Максим. І та думка була разюча, як разючим було й видовище. Так, так… Крок германський, автомат американський, форма англiйська, душа росiйська… Нi, не тiльки росiйська.