Любов на лінії вогню (збірник)

Тодi, у серцi добровольчого руху, у Днiпропетровську, було створено не один батальйон. Найсильнiшим з них став «Днiпро-1», командиром та батьком-засновником якого був Юрiй Береза.

Я дякую вам, днiпряни. Тим, хто був справжнiм лицарем i з честю носив шеврон пiдроздiлу «Днiпро-1». Марiуполь, Сватове, Новоазовськ, Чермалик, Лебединське та iншi «гарячi» точки на картi цiеi вiйни. І звiсно ж – головна перемога, Пiски. Влiтку 2014 року ви завдяки своiй хоробростi i мужностi вiдбили невелике село, яке насправдi являло собою «ворота» Донецьку.

Мужньо витримали ви те лiто, пройшовши випробування вогнем.

А потiм ще понад рiк утримували Пiски разом з побратимами з iнших пiдроздiлiв.

П’ята рота, яка складалася переважно з донеччан, але й не лише з них, для мене завжди була уособленням вiдваги, хоча й з деякими вiдтiнками шибайголiвства. За це я щиро люблю вас, хлопцi. Я знаю, що в полку – моi брати. І плеча, надiйнiшого за них, я не знаю. Перший командир роти – Володимир Шилов, який й досi користуеться авторитетом у бiйцiв, незважаючи на те, що вже на почеснiй пенсii.

Пiсля нього командиром роти став Олексiй Челпанов Альпiнiст – харизматичний, цiлеспрямований, авторитетний та завжди розумiючий. Менi i самiй пощастило служити саме у цiй ротi.

Друга рота вже восени 2014 року приедналася до п’ятоi i регулярно змiнювала ii пiд час ротацiй у пiдроздiлi. Виваженi, дисциплiнованi i дуже поряднi. Командир – Андрiй Русол Щур, вiдповiдальний, спокiйний i чiткий.

Перша та четверта роти встигли вiдзначитися i в Іловайську, i у Новоазовську, а потiм – боронили Марiуполь та Чермалик з Лебединським. Евген Нiкiтiн Шут та Олексiй Зозуля Юрист – поряднi, принциповi i досвiдченi командири четвертоi роти.

Безпiлотна авiацiя полку «Днiпро-1» пiд керiвництвом Вiталiя Фещенка Італiйця завдяки працi конструкторiв та професiйнiй роботi пiлотiв, таких як мiй друг Дмитро Подворчанський Граф, та багатьом iншим талановитим авiаторам неодноразово надавала унiкальнi розвiдувальнi данi, якi, у свою чергу, рятували не одне життя.

І допомагали у реалiзацii багатьох успiшних операцiй.

До зими 2015 року в полку ще була живою розвiдка, доки не звiльнилися i не повернулися до мирного життя хлопцi, якi збили шестимiльйонний росiйський «Форпост» та перебували там, де половини днiпрян i нiг не було. І звичайно, iх мали б нагородити, та поки що з цим не склалося. Хоча нi, на вiдмiну вiд полку, Генштаб iх нагородив.