Любов на лінії вогню (збірник)

Между мирами. Один за другим рождались рассказы. Непридуманные, настоящие, пропитанные кровью и болью. Я читала первые и плакала. Я не верила, что все это может написать та самая девочка – даже с именем пафосным и неземным. Можно было написать их лучше стилистически, но никто бы не смог написать их искреннее. В этой книге – ее боль, ее душа, ее история. И никто не сможет рассказать ее лучше, чем она сама. Мы пытались, но вряд ли нам это удалось бы.

Алёна Дрыга

Любов на лiнii вогню

Via Dolorosa

Третiй рiк цiеi вiйни…  Вiйни, що почалася весною.

Третiй рiк йдуть сини.

Третiй рiк iз закритою труною.

Нам би закохуватись,

а ми засмоктанi виром катастрофи.

Нам би на побачення, а не на мобiлiзацiю.

Батькiвщина-Мати кличе нас третiй рiк.

Третiй рiк персонального пекла.

Третiй рiк суспiльноi драми.

    Васiлiса Трофимович, квiтень 2016 р.

Ступаючи на цей шлях, ми були готовi до будь-чого. До кровi та болю, до смертей, до втрат i, звiсно ж, до перемог. Перемога – це взагалi все, чого ми прагнули.

Але вiйна виявилася не чорно-бiлою. На цi двi смуги червоною, як кров, фарбою пролилося почуття, до якого ми не були готовi. До любовi. І пiд перехресним вогнем народжувалося нескорене, як i ми самi, кохання.

Зiткнувшись з ним на лiнii вогню, ми потрапили у пастку. В трикутник, де е вiн, вона та вона – вiн, вона та вiйна. Інодi вiйна тримае лише одного у своiх свинцевих обiймах. Інодi – обох.

Вiн може повернутися до неi, але його душа не повертаеться з вiйни.

Вiн бачить вiйну у снах, навiть в обiймах коханоi. Вiн вигукуе ii iм’я увi снi, прокидаеться посеред ночi, бачить ii обличчя у феерверках пiд час новорiчних свят та випускних вечорiв у школах, чуе ii ходу в рiзких звуках i поштовхах.

А iнодi вона не витримуе очiкування та самотностi i сама виштовхуе його в обiйми вiйни.

Можливо, найщасливiшими будуть тi, для кого вiйна назавжди залишиться лише спогадом. Але для кожного ця вiйна назавжди подiлила життя на «до» i «пiсля».

Коли ти блiда i заплакана, майже зламана, але ще жива, чекаеш, то розумiеш, що очiкування – це все, на що тобi вистачае опцiй. Колись i я не знала, що вiдчувае жiнка, яка чекае одного героя. Свого героя. В мене iх було два пiдроздiли справжнiх друзiв… Коли я зрозумiла, що не всi повернуться живими, частина моеi душi розбилася, наче скло. Моi найкращi друзi. Найкращi сини Украiни. Вони – найсвiтлiше i найсильнiше мое почуття. І два роки життя я молюся тiльки за них.