Любов на лінії вогню (збірник)

Весiльна сорочка

Котрий день поспiль Олена працювала, не пiдiймаючи голови, не вiдриваючись вiд вишивання. Стiбок за стiбком – вона вишивала весiльну сорочку коханому, а голка колола пальцi… Та зовсiм скоро, за декiлька тижнiв, вiн повернеться з вiйни. Вiдпочине трохи вдома, знову звикне до мирного життя, а далi на них чекае весiлля. Як багато надiй для них обох було у цьому словi! Наче рятiвний канат, який ось-ось висмикне його iз жаху бойових дiй та поверне iй.

Вiн звичайний коваль. Такий простий, на перший погляд, хлопець.

Козак. З довгим чорним чубом, широкими плечима та добрими очима.

Звичайний, але тiльки на перший погляд. Бо звичайних на цiй вiйнi не бувае. Насправдi ж вiн – той цвiт украiнськоi нацii, який зветься добровольцями. Боець першого в Украiнi добровольчого пiдроздiлу – полку «Днiпро-1». Позивний «Блек». Взiрцевий боець, для побратимiв порадник, наставник i мiцне плече. Немае такоi справи, яка не пiд силу Блеку.

Саме тому всi були впевненi: вони iдеальна пара.

Жiночна красуня, вiд якоi неможливо вiдiрвати погляд, з товстою русою косою через плече. З абсолютними моральними якостями та абсолютною любов’ю до Нього. Вiдома iсторик i талановита вишивальниця, руки якоi народжували справжнi твори мистецтва.

Вони познайомилися на Майданi. Та, як виявилося згодом, – багато разiв десь пересiкалися до цього. Доля водила поряд з самого дитинства. Та чомусь остаточно звела так пiзно. Вiн часто приходив в ii сни. Щодня, щохвилини. І тепер назавжди залишиться в серцi.

Вiн був саме Тiею людиною. Вiн був саме тим Чоловiком. Бути поруч з коханим – то було абсолютне щастя.

Бойове хрещення Блек пройшов у найгарячiшiй точцi на картi АТО. У Пiсках. Двiчi бiйцi полку визволяли це село. Пiвтора року утримували своi позицii, знаходячись на передньому краi оборони. Пiвтора року пiд ГРАДами i мiнометами. Пiвтора року – i щодня в очiкуваннi наступу.

Так гартувалася сталь.

Безперечно, поруч з побратимами, вiрними та надiйними, завжди легше. І буремнi вiтри Донбасу, що проносяться над бойовими позицiями, здiймаючи вгору червоний глиняний пiсок, нiби й не такi страшнi.

Тут з’являеться нова домiвка. З брудним чайником, що даруе гарячу каву, з кошенятами, якi бiгають поряд. І твое мiсцезнаходження вже не здаеться пеклом. Але ж це воно – адже щодня тобi загрожуе смертельна небезпека.

Вона ж пройшла свое бойове хрещення в очiкуваннi. Коли за чоловiком зачиняються дверi, вiн, переступивши порiг, iде вперед.